Як повинні нараховувати плату за опалення, якщо в будинку немає лічильника – позиція ВС
Верховний Суд роз'яснив: якщо багатоквартирний будинок не обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії (будинковим теплолічильником), теплопостачальна організація не може самостійно обирати спосіб розрахунку споживання тепла. У правилах чітко визначено, як у такому випадку мають проводитися нарахування.
Коротко про що була справа
До Держпродспоживслужби звернулися мешканці багатоквартирного будинку у Чернігівській області. Вони вважали, що підприємство теплопостачання неправильно нараховує плату за опалення.
Під час перевірки з'ясувалося, що будинок не має будинкового теплолічильника.
Теплопостачальна організація застосовувала формули № 8 і № 9 Методики № 315. Контролюючий орган вважав, що потрібно було використовувати зовсім інші формули — № 10 і № 11. За результатами перевірки Держпродспоживслужба видала припис про усунення порушень і наклала штраф.
Підприємство оскаржило ці рішення в суді.
Обставини справи
13 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 620/3668/25 за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанови і припису.
У лютому 2025 року до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області надійшло колективне звернення мешканців багатоквартирного будинку у місті Бахмачі Чернігівської області щодо порушень позивачем законодавства про захист прав споживачів. За результатами перевірки контролюючий орган встановив, що у вказаному будинку відсутній засіб комерційного обліку теплової енергії, а АТ «Облтеплокомуненерго» здійснювало розрахунок нормативного теплового навантаження математично із застосуванням формул 8 та 9 розділу III Методики № 315. На думку контролюючого органу, за відсутності вузла комерційного обліку такий розрахунок мав здійснюватися відповідно до пунктів 1 і 2 розділу III Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (далі – Методика № 315) із застосуванням формул 10 і 11 цього розділу. У зв’язку із встановленими порушеннями ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області видало припис про усунення порушень та винесло постанову про накладення штрафу на АТ «Облтеплокомуненерго» за порушення законодавства про захист прав споживачів. Підприємство оскаржило припис та постанову про штраф до суду, вважаючи їх протиправними.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні позову. Суди виходили з того, що житловий будинок не обладнаний засобом комерційного обліку теплової енергії, а тому обсяг споживання теплової енергії мав визначатися за нормою споживання, встановленою рішеннями виконавчого комітету Бахмацької міської ради, із застосуванням формул 10 і 11 розділу III Методики № 315. Однак АТ «Облтеплокомуненерго» здійснювало розрахунок нормативного теплового навантаження за формулами 8 і 9 цієї Методики, у зв’язку з чим суди дійшли висновку про порушення вимог пунктів 1 і 2 розділу III Методики № 315 при визначенні обсягу спожитої теплової енергії упродовж опалювальних періодів 2023-2024 та 2024-2025 років.
Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рішення Суду
Верховний Суд зазначив, що вибір способу визначення обсягу спожитої теплової енергії не належить до дискреції виконавця комунальних послуг (оператора зовнішніх інженерних мереж, виконавця послуги з постачання теплової енергії). За наявності вузла комерційного обліку визначення загального обсягу спожитої теплової енергії здійснюється за показаннями теплолічильника, за його відсутності — виключно за нормою споживання з обов'язковим щомісячним коригуванням за формулами 10 і 11 розділу III Методики № 315.
Суд наголосив, що формули 8 і 9 розділу III Методики № 315, які застосовував скаржник при визначенні нормативного теплового навантаження у будинку, регулюють розподіл теплової енергії у будівлі, опалювальні прилади у приміщеннях якої оснащені приладами-розподілювачами теплової енергії, та не можуть замінювати собою формули 10 і 11 розділу III Методики № 315, передбачені для випадків відсутності вузла комерційного обліку.
Застосування формул 10 і 11 розділу III Методики № 315 є механізмом реалізації рішень виконавчого комітету Бахмацької міської ради щодо норм споживання теплової енергії у порядку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 9 Закону України від 22 червня 2017 року № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі – Закон № 2119-VIII). Довід скаржника про те, що застосування цих формул нівелює встановлену органом місцевого самоврядування норму споживання, ґрунтується на помилковому ототожненні вихідної величини (норми споживання як Гкал/кв. м) та порядку її застосування у конкретному розрахунковому періоді.
Процес нарахування плати за теплову енергію у багатоквартирному будинку, не оснащеному вузлом комерційного обліку, включає визначення загального обсягу спожитої теплової енергії за правилами пункту 1 частини другої статті 9 Закону № 2119-VIII та підпункту третього пункту 1 розділу III Методики № 315 і його подальший розподіл між окремими споживачами за правилами статті 10 Закону № 2119-VIII та розділу III Методики № 315.
Неправильне визначення загального обсягу споживання теплової енергії шляхом застосування формул 8 і 9 розділу III Методики № 315 замість формул 10 і 11 цього ж розділу спричиняє неправильний розподіл обсягу спожитої теплової енергії між споживачами, що порушує передбачене частиною першою статті 4 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» право споживача на належну якість послуги, та за встановлених у цій справі обставин обґрунтовано кваліфіковане як порушення оператором зовнішніх інженерних мереж правил розподілу обсягів комунальних послуг, передбачене пунктом 3 частини другої статті 14 Закону № 2119-VIII.
Постанова Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 620/3668/25.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
