У Києві чоловік просив визнати дружину недієздатною через її психічний стан: що вирішив суд

Деснянський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви чоловіка про визнання його дружини недієздатною та призначення його опікуном. Суд наголосив, що для визнання особи недієздатною недостатньо встановити наявність психічного розладу. Вирішальним є підтвердження того, що внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу людина не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. У цій справі судово-психіатрична експертиза таких обставин не встановила.

Обставини справи

До суду звернувся чоловік із заявою про визнання своєї дружини недієздатною. За його словами, після смерті брата у жінки суттєво погіршився психічний стан.

На підтвердження своїх доводів заявник подав медичні документи, згідно з якими жінка перебувала під наглядом лікаря-психіатра, проходила стаціонарне лікування та мала низку неврологічних і психіатричних діагнозів. Зокрема, у документах зазначалися органічне ураження головного мозку, дисциркуляторна енцефалопатія, тривожно-депресивний розлад, легке когнітивне зниження, епілепсія, а також епізоди втрати пам'яті та сутінкові стани. У висновку лікарсько-консультативної комісії також вказувалося, що через часті сутінкові стани жінка потребує стороннього догляду.

Після відкриття провадження суд призначив жінці захисника із числа адвокатів системи безоплатної вторинної правової допомоги, а для встановлення її психічного стану — судово-психіатричну експертизу.

Під час судового розгляду заявник підтримав свої вимоги. Водночас адвокат жінки та представник органу опіки та піклування просили відмовити у задоволенні заяви.

Що встановила експертиза

Вирішальне значення для оцінки заявлених вимог мав висновок судово-психіатричної експертизи, проведеної Державною установою «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України».

Згідно з висновком експерта, жінка не виявляє будь-яких суттєвих порушень уваги, пам'яті чи мислення. Відтак експертиза не встановила ознак, які б свідчили про нездатність жінки усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Позиція суду

Суд у справі 754/18477/23 зазначив, що відповідно до статті 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана недієздатною лише за наявності двох обов'язкових критеріїв: хронічного, стійкого психічного розладу та нездатності внаслідок такого розладу усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними.

У рішенні підкреслено, що сам по собі факт наявності психічного розладу не є достатньою підставою для визнання особи недієздатною. Необхідно встановити, що внаслідок такого розладу особа втратила здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Саме ці обставини належить встановити суду на підставі належних і допустимих доказів, насамперед висновку судово-психіатричної експертизи.

Також суд послався на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої висновок про недієздатність має ґрунтуватися на сукупності доказів, які підтверджують наявність у особи хронічного, стійкого психічного розладу та її нездатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, а не лише на самому факті психічного захворювання.

Рішення

Оцінивши медичні документи, висновок судово-психіатричної експертизи та інші докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують наявності передбачених статтею 39 ЦК України підстав для визнання жінки недієздатною.

З огляду на це Деснянський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви про визнання її недієздатною. Оскільки вимога про призначення заявника опікуном є похідною від вимоги про визнання особи недієздатною, вона також не підлягала задоволенню.