КСУ розглянув справу про проходження військової служби з урахуванням релігійних переконань

Другий сенат КСУ 1 жовтня на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційними скаргами Віталія Алексеєнка та Сергія Іванущенка щодо проходження військової служби з урахуванням релігійних переконань. Про це повідомили у КСУ.

Під час пленарного засідання судді-доповідачі у справі Олег Первомайський і Сергій Різник повідомили про зміст конституційних скарг та обґрунтування заявників, які оспорюють окремі приписи Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“ від 12 грудня 1991 року № 1975–ХІІ (далі – Закон), а також Кримінального кодексу України.

За словами судді-доповідача Олега Первомайського, предметом конституційного контролю у справі за конституційною скаргою Сергія Іванущенко є частина перша статті 1 Закону, за якою „альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов’язку перед суспільством“, а також окремий припис частини першої статті 4 Закону, згідно з яким „на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення“.

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.

Сергій Іванущенко у лютому 2024 року пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої отримав висновок про визнання його придатним для проходження військової служби. Заявник, посилаючись на свої релігійні переконання, подав до першого відділу Сумського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (м. Білопілля) заяву та довідку, видану релігійною організацією „Релігійний центр Свідків Єгови в Україні“, з якої вбачається, що з 25 листопада 2023 року він є присвяченим охрещеним служителем „Релігійного об’єднання Свідків Єгови в Україні“.

У лютому 2024 року йому вручили повістку про явку до першого відділу Сумського РТЦК та СП для подальшого направлення у військову частину для проходження військової служби під час мобілізації. Його попередили про кримінальну відповідальність у разі відмови від проходження військової служби. У визначений день Сергій Іванущенко не з’явився до першого відділу Сумського РТЦК та СП.

Білопільський районний суд Сумської області вироком від 28 березня 2024 року визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 336 Кримінального кодексу України щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

Суд першої інстанції визнав, зокрема, безпідставними доводи заявника про неможливість проходження військової служби у зв’язку з релігійними переконаннями та зауважив, що статті 1, 4 Закону встановлюють можливість заміни лише строкової військової служби на альтернативну (невійськову) службу, оскільки відповідно до Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу“ строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період – це два самостійні види військової служби.

Сумський апеляційний суд залишив без зміни вирок Білопільського районного суду Сумської області від 28 березня 2024 року. Верховний Суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та залишив їх без змін.

Автор клопотання вважає, що Закон у цілому та, зокрема, оспорювані його приписи суперечать принципу юридичної визначеності (як складовій принципу верховенства права), а також порушують його права мати релігійні переконання, несумісні із виконанням військового обов’язку, право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою, а також право на свободу та особисту недоторканність, повагу людської гідності та право не бути підданим покаранню, що її принижує.

Суддя-доповідач також повідомив, що Другий сенат Ухвалою від 22 липня 2025 року об’єднав справи за конституційними скаргами Віталія Алексеєнка та Сергія Іванущенка в одне конституційне провадження.

Під час пленарного засідання із змістом конституційної скарги Віталія Алексеєнка ознайомив суддя-доповідач Сергій Різник. Він зазначив, що заявник оспорює статтю 1, окремий припис статті 2 Закону та окремий припис статті 336 Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону „в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень“. Відповідно до статті 2 Закону право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Окремий припис статті 336 Кодексу встановлює кримінальну відповідальність за „ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період“.

Як зазначив суддя, на думку заявника, оспорювані приписи Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24, статтям 35, 64 Конституції України, а окремий припис статті 336 Кодексу – статті 35, частині другій статті 62 Конституції України.

За словами судді-доповідача, під час проведення мобілізації військовозобов’язаного Віталія Алексеєнка визнано придатним за віком і станом здоров’я для проходження військової служби та у встановленому законом порядку йому двічі вручено повістку про обов’язок з’явитися на призовну дільницю для призову „по мобілізації до Збройних Сил України“, проте він відмовився „убувати до військової частини“ для проходження військової служби з огляду на те, що військова служба суперечить його релігійним переконанням.

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області вироком, залишеним без зміни ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду, визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, установленого статтею 336 Кодексу та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, а також на підставі статті 75 Кодексу звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю один рік і шість місяців та покладенням на нього окремих обов’язків.

Верховний Суд касаційну скаргу засудженого Віталія Алексеєнка залишив без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду – без зміни.

Суб’єкт права на конституційну скаргу, обґрунтовуючи неконституційність частини першої статті 1 Закону, наголошує, що „оскільки оспорюваний припис визначає заміну альтернативною (невійськовою) службою лише строкової військової служби, якої в України на сьогодні не існує, це повністю унеможливлює реалізацію конституційного права, визначеного частиною четвертою статті 35 Конституції України“.

Щодо неконституційності частини другої статті 1 Закону заявник твердить, що право громадян на проходження альтернативної служби як юридичний засіб забезпечення рівності перед законом за статтею 24 Конституції України не підлягає обмеженням в умовах воєнного або надзвичайного стану за частиною другою статті 64 Конституції України, а тому передбачення можливості встановлення таких обмежень вказаним приписом є неконституційним.

Неконституційність окремого припису статті 336 Кодексу Віталій Алексеєнко вбачає, зокрема, в тому, що цей припис Кодексу уможливлює „притягнення до кримінальної відповідальності за відмову від призову на військову службу громадян, які мають релігійні переконання, що суперечать виконанню військового обов’язку“.

Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.

У пленарному засіданні взяли участь уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу Сергія Іванущенка, адвокат Вадим Карпов, інші громадяни України.

Фото: КСУ

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.