Касаційне оскарження особою, яка не брала участі у справі: спірний момент

Іван Міщенко,

суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

1. Метою цієї публікації є висвітлення деяких питань, пов’язаних із касаційним оскарженням особами, які не брали участі у справі на етапі першої та апеляційної інстанції. На мій погляд, серед частини юридичної спільноти виникло помилкове тлумачення частини 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу, яке, по суті, зводиться до її буквального тлумачення.

2. Перед тим, як перейти до безпосереднього аналізу цього питання, необхідно зробити три важливі ремарки: по-перше, ця позиція є виключно моєю особистою позицією, як судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, та не може вважатись офіційним роз’ясненням, по-друге, дана проблематика розповсюджується на провадження у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справах, які порушено після 30 вересня 2016 року, і, по-третє, ця коротка публікація не може охопити всі ситуації, які виникають у роботі Касаційного господарського суду та не є і не повинна сприйматись як єдиний погляд на цю проблему.

3. Отже, частиною 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі — ГПК) встановлено наступне: «Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою».

4. Для прикладу: судом першої інстанції прийнято рішення, яке залишено в силі судом апеляційної інстанції. Особа, яка не брала участі у справі, і вважає, що вказаними судовими рішеннями вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, повинна звернутись власне з апеляційною скаргою, оскільки в іншому випадку буде порушено сам принцип касаційного оскарження.

5. Однак уявімо іншу ситуацію: судом першої інстанції відмовлено у позові, судом апеляційної інстанції вказане рішення скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Особа, яка не брала участі у справі, не погоджується саме з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що саме цим судом прийнято рішення про її права, інтереси та (або) обов’язки. З рішенням суду першої інстанції така особа погоджується та, виходячи з цього, не подала на нього апеляційну скаргу.

6. Існує думка, що в такій ситуації (рішення суду першої інстанції скасоване судом апеляційної інстанції), виходячи з приписів частини 4 статті 287 ГПК особа, яка не брала участі у справі, повинна спочатку звернутись з апеляційною скаргою і лише потім, за результатами її розгляду, звертатись до суду касаційної інстанції.

7. Вважаю таку позицію помилковою з точки зору процесуального закону і по суті питання. Складається ситуація, при якій: (1) рішення суду першої інстанції фактично скасоване, тобто його de jure не існує; (2) особа з ним згодна, тобто не вбачає підстав для його оскарження, оскільки погоджується з правовою позицією, висловленою судом першої інстанції.

8. На мою думку, процесуальний закон насправді не містить суперечностей та передбачає у такому випадку можливість касаційного оскарження для особи, яка не брала участі у справі, шляхом безпосереднього звернення з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, якою, на думку такої особи, вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов’язки. Така позиція обґрунтовується наступним.

9. За приписами пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

10. Однак разом із цим, відповідно до частини 4 цієї ж статті, особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.  

11. Тобто, стаття 297 ГПК розмежовує два випадки звернення осіб, які не брали участі у справі, а саме: перший — оскарження постанови апеляційного господарського суду та другий — оскарження рішення місцевого господарського суду, яке переглянуто апеляційним судом за апеляційною скаргою такої особи.

12. Наявність права на касаційне оскарження у першому випадку прямо передбачене пунктом 1 частини 1 статті 297 ГПК, у другому ж обмежене умовою, що закріплена у частині 4 цієї ж статті.

13. Частина 4 статті 287 ГПК, на мою думку, є винятком із загального правила, встановленого частиною 1, який встановлює особливий процесуальний фільтр для осіб, які не брали участі у справі у вигляді вимоги про обов'язковий апеляційний перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку саме за їх апеляційною скаргою.

14. Більш того, така конструкція правової норми є цілком виправданою та логічною з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК.

15. Підсумовуючи вказане, приходимо до висновку, що особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки має право звернутися до касаційного суду лише після перегляду такого рішення місцевого господарського суду апеляційним судом за її апеляційною скаргою.

16. Якщо ж така особа, вважає що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки вирішено саме апеляційним судом, вона має право звернутися до касаційного суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду.

17. Наостанок звертаю увагу, що вказана правова позиція знайшла своє відображення в ухвалі Касаційного господарського суду у справі № 922/4819/16 від 04.06.2018 р.