Способи захисту прав кредитора спадкодавця у сфері спадкового права

13:45, 14 января 2021
Визначаються особливості захисту прав кредиторів спадкодавця у сфері спадкового права, наголошується, що кредитор спадкодавця може застосувати як спеціальний спосіб захисту, визначений у ст. 1282 ЦК, так і загальні, в тому числі примусове виконання обов’язку в натурі.
Способи захисту прав кредитора спадкодавця у сфері спадкового права

Олександр Кухарєв

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, викладач Національної школи суддів України

Спадкове правонаступництво характеризується переходом до спадкоємців всіх прав та обов’язків, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Борги спадкодавця – це майнові зобов’язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами (кредиторами), але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов’язки є невід’ємною частиною спадщини, у прийнятті якої спадкоємці не заінтересовані, а тому часто намагаються уникнути їх виконання. Наведеною обставиною пояснюється ситуація, коли спадкоємці не звертаються із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса або уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування, у зв’язку з чим спадкова справа не заводиться. Хоча має місце фактичне користування спадковим майном. Крім того, в окремих випадках спадкоємці відкликають свої заяви про прийняття спадщини, відмовляючись на цій підставі задовольняти вимоги кредиторів, хоча аналогічно користуються спадковим майном. У зв’язку з цим гостро постає проблема захисту прав кредиторів спадкодавця у сфері спадкового права.

Додатково слід вказати, що спадкоємці переважно не виконують покладений на них обов’язок повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1281 ЦК).

Згідно зі ст. 1282 ЦК вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Отже, наведена норма передбачає позасудовий механізм задоволення вимог кредитора, в тому числі шляхом укладення відповідного договору зі спадкоємцями. Не викликає сумніву, що такий договір може містити обов’язок погашення боргів спадкодавця в меншому розмірі, відстрочення або розстрочення платежу тощо. Договірний порядок у цьому випадку повною мірою відповідає інтересам як кредитора, так і спадкоємця боржника.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Тобто законом встановлений спеціальний спосіб захисту прав кредитора спадкодавця – звернення стягнення на успадковане майно.

Судова практика стосовно вибору способу захисту прав кредитора померлого боржника доволі суперечлива та непослідовна. Зокрема, в одних випадках суди задовольняють позови кредиторів про стягнення зі спадкоємців суми заборгованості за договором, укладеним спадкодавцем та не виконаним ним за життя (рішення Малинського районного суду Житомирської області від 5 травня 2020 р., судова справа № 283/810/20;  рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2020 р., судова справа № 686/33234/19; рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2020 р., судова справа № 552/507/17).

В інших – суди відмовляють кредиторам у вказаних позовах у зв’язку з неправильним обранням позивачем способу захисту. Тобто суди виходять з того, що єдиним можливим способом захисту прав кредитора є накладення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У свою чергу, стягнення боргу спадкодавця можливе лише у позасудовому порядку шляхом укладення відповідного договору. До відносин між кредитором і спадкоємцями боржника не повинні застосовуватися норми закону, які регулюють загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов’язань, приміром примусове виконання обов’язку в натурі (рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 р., судова справа № 180/657/20; рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 квітня 2020 р., судова справа № 727/320/20; рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 серпня 2020 р., судова справа № 759/19504/19).

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 р. у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до спадкоємців кредитора про стягнення заборгованості за кредитними договорами, висловив таку правову позицію. Відповідно до структури ЦК у кн. 1, розд. І «Основні положення», у ст. 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Аналіз структури та змісту ЦК дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв’язку з іншими нормами ЦК, Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.

Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила ст. 1282 ЦК не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК про примусове виконання обов’язку в натурі.

Тлумачення ж ст. 1282 ЦК окремо від інших норм ЦК позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передане спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК кредитор має право обирати один з усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд. Відповідно до ст. 5 ЦПК застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов’язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину (постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 р., судова справа № 645/3265/13-ц, провадження № 61-5552свп18).

На нашу думку, спеціальний спосіб захисту прав кредитора є додатковим за своєю природою стосовно загальних способів захисту цивільних прав та інтересів судом, визначених у ст. 16 ЦК. Застосування певного способу захисту визначається критерієм його належності та ефективності, а не механічним співвідношенням загальних і спеціальних способів захисту. При цьому ефективний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права й забезпечувати реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, згідно з вимогами законодавства.

Звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, не завжди є ефективним, а його доцільність залежить передусім від складу спадщини. Так, право власності на незначну частку у квартирі або житловому будинку буде вкрай важко реалізувати кредиторові з метою погашення боргів спадкодавця.

Слід підкреслити, що надання кредитору правової можливості на власний розсуд обирати спосіб захисту своїх прав не порушує балансу інтересів суб’єктів відповідних правовідносин. Надаючи свободу вибору, цивільне право має забезпечити при цьому розумне співвідношення (обґрунтовану пропорційність) між різними інтересами таких суб’єктів щодо одного і того ж блага. Зокрема, інтереси спадкоємців при виконанні обов’язків спадкодавця забезпечуються такими чинниками:

– вимоги кредитора задовольняються спадкоємцями лише в межах вартості майна, отриманого у спадщину;

– за наявності кількох спадкоємців їх обов’язок перед кредитором спадкодавця є частковим, а не солідарним;

– строк для пред’явлення вимог кредиторів боржника до його спадкоємців за своєю природою є преклюзивним. Сплив такого строку має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Тобто національним цивільним законодавством закріплений справедливий баланс між законними інтересами і правомірними очікуваннями кредитора та зустрічними їм інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця, не порушивши при цьому майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Механізм захисту, закріплений у ст. 1282 ЦК, взагалі не може бути застосований, якщо майно, отримане спадкоємцем в порядку спадкування, не збереглося в нього. Наприклад, спадкоємець продав, подарував це майно третій особі. Це свідчить про суттєве звуження правових можливостей кредитора в частині захисту своїх порушених прав, а також може призвести до численних зловживань з боку спадкоємців. Останні, з метою ухилення від виконання обов’язку задовольнити вимоги кредитора, можуть реалізувати успадковане майно відразу після отримання свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця наділений можливістю захистити свої порушені права шляхом звернення до суду за таких умов: 1) пред’явлення кредитором письмової вимоги до спадкоємця про погашення боргів спадкодавця; 2) дотримання строків пред’явлення такої вимоги; 3) прийняття спадкоємцем спадщини у спосіб та строки, визначені цивільним законодавством; 4) невиконання спадкоємцем обов’язку щодо задоволення вимог кредитора шляхом одноразового платежу.

У разі захисту прав кредитора в судовому порядку на спадкоємців боржника додатково покладаються судові витрати, що складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. При цьому розмір судових витрат не враховується при обчисленні суми боргів спадкодавця, що підлягають сплаті спадкоємцями. Це означає, що зі спадкоємця стягується борг спадкодавця в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та додатково сума судових витрат, понесених кредитором при зверненні до суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Кто «обкакался»: Украина или МВФ, и что с судебной реформой – мнение народных депутатов
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Алексей Плахов
    Алексей Плахов
    судья Восточного апелляционного хозяйственного суда
  • Оксана Чус
    Оксана Чус
    судья Центрального апелляционного хозяйственного суда
  • Олег Билоус
    Олег Билоус
    судья Кассационного административного суда Верховного Суда
  • Анатолий Радчук
    Анатолий Радчук
    судья Одесского окружного административного суда
загрузка...