Суддя Європейського суду з прав людини Анна Юдківська розповіла на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук про судову практику щодо відповідальності за принизливе поводження в університетах.
Справа Soares Campos v. Portugal стосувалася загибелі студента, що потонув у морі під час «випробування» для вступу в студентське братство.
Батько хлопця стверджував, що смерть його сина була спричинена відсутністю законодавчої бази для запобігання принизливому поводженню в університетах, що студентські братства в Португалії перетворилися на організації військового типу, і наводив приклади відповідних інцидентів, що мали б привернути увагу державних органів.
Проте для того, щоби вважати, що держава не виконала позитивних зобов'язань відповідно до статті 2 Конвенції, необхідно довести, що органи влади знали чи повинні були знати, що життя особи на момент подій знаходиться під реальною і негайною загрозою. В цій справі студентська зустріч відбулася поза межами університету, про неї не знали не тільки в університеті, але й у родинах студентів.
Головне питання для Суду було: чи існувала на той час законодавча база, достатня для запобігання та покарання будь-якого злочину, що загрожував життю сина заявника?
Суд відповів на це запитання ствердно, зазначивши, що, хоча студентські братства не заборонені та не врегульовані у внутрішньому законодавстві, будь-яке зловживання, незалежно від того, чи воно відбулося в контексті дідівщини чи ні, карається відповідно до закону — низки кримінальних, цивільних та дисциплінарних положень щодо загрози життю людей або їх фізичній чи психологічній цілісності. Визнаючи, безсумнівно, трагічний характер цієї справи, Суд не визнав встановленим, що держава не виконала своїх позитивних зобов'язань, передбачених статтею 2.
Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про практику ЄСПЛ щодо права на справедливий суд та особисту недоторканність.