ВП ВС визначила юрисдикцію справ щодо оскарження повідомлення про підозру за дорученням генпрокурора

У січні 2018 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії заступника генерального прокурора Столярчука Ю. В. щодо підписання повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України (далі — КК України), та доручення слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури вручити йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами кримінального судочинства. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду в цій справі є визнання протиправними дій заступника генерального прокурора, вчинених у кримінальному провадженні. Позивач вважав, що здійснення процесуальних дій щодо підписання та вручення йому повідомлення про підозру вчинено неуповноваженою на те особою та з порушенням порядку, встановленого КПК України. Тобто у спірних правовідносинах позивач є учасником кримінального провадження, а відповідач виконував функції, покладені на нього КПК України, а тому заступник генерального прокурора не вчиняв управлінських функцій, а здійснював професійні повноваження в межах кримінального провадження.

У рішенні Конституційного Суду України №6рп/2001 від 23 травня 2001 року роз'яснено, що кримінальне судочинство — це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу — підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

З цього випливає, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Таким чином, прокурори під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а тому оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.

Велика Палата Верховного Суду 10 квітня 2019 року дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі і її розгляд в порядку кримінального судочинства є обґрунтованими.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про те, що суд залишив у силі рішення щодо незаконності заборони на в’їзд в Україну громадянину РФ.