Що потрібно знати при стягненні моральної шкоди та витрат на правову допомогу: висновок ВС

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду 21 серпня 2019 року розглянув справу №735/845/17, яка стосувалась відшкодування (компенсації) моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Обставини справи

10 травня 2016 року близько 19:00, перебуваючи на подвір`ї біля під`їзду будинку, особа_1 під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, завдав ударів кулаками та ногами в обличчя, по тулубу та верхніх кінцівках потерпілого особа_2 , чим заподіяв останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, особа_1 під час сварки завдав ударів кулаком у голову та обличчя особі_3, яка намагалась захистити особу_2, чим спричинив їй  легкі тілесні ушкодження.

Рішення судів

Менський районний суд Чернігівської області у січні 2018 року призначив покарання особі_1 за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт строком 200 годин та за ч. 1 ст. 122 КК України покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України особу_1 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Суд своєю постановою стягнув з особи_1 на користь особи_2 60 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. На користь особи_3 — 20 тис. грн відшкодування моральної шкоди. Також з особи_1 постановлено стягнути 99 тис. 100 грн на правову допомогу.

Апеляційний суд Чернігівської області у серпні 2018 року апеляційні скарги представника потерпілих та прокурора залишив без задоволення, апеляційні скарги засудженого особи_1 та його захисника Л. задовольнив частково. На підставі ст. 49 КК України засудженого звільнено від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності.

У касаційній скарзі захисник Л. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду за вчинення злочину, на підставі 3 ч. 1 ст. 284 КПК України (відсутність кримінальної події). Крім того, він ставить питання про зміну судових рішень в частині стягнення з особи_1 на користь потерпілих моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Також він підкреслив, що матеріали кримінального провадження не містять доказів обґрунтованості розміру моральної шкоди та доказів щодо наявності душевних і фізичних страждань.

Висновок ВС

Судді ВС зазначають, що у випадку вирішення питання щодо процесуальних витрат суд має чітко дотримуватись вимог Глави 8 КПК України, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування.

Зокрема, у ст. 120 КПК України закріплені положення щодо витрат на правову допомогу. Витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, регулюються ст. 121 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Тобто при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

ВС встановив, що цих вимог закону при вирішенні цивільних позовів з уточненнями потерпілих у кримінальному провадженні щодо особи_1 місцевим та апеляційним судами не дотримано.

Зокрема, Верховний Суд зазначає, що під час постановлення рішення місцевий суд мав ретельно перевірити доводи цивільних позовів з уточненнями з огляду на граничний розмір компенсації вищевказаних витрат (ч. 3 ст. 120, ч. 5 ст. 121 КПК України) та врахувати положення, закріплені у Порядку оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів та Методиці обчислення розміру винагороди адвокатів, затверджених постановою Кабінету міністрів України №465 від 17 вересня 2014 року.

Та судді ВС встановили, що місцевий суд не врахував повною мірою аргументовані заперечення сторін кримінального провадження в частині обґрунтованості суми відшкодування завданого злочином збитку та розміру процесуальних витрат.

Також судді ВС зазначили, що місцевий суд у вироку, обмежившись формальними фразами, розгорнуто не вказав, чому вважав за необхідне частково задовільнити позови щодо стягнення моральної шкоди, а в частині процесуальних витрат — задовольнити повністю.

Апеляційний суд на допущені порушення судом першої інстанції уваги не звернув та їх не виправив. При цьому всупереч вимогам ст. 370, 419 КПК України апеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів апеляційних скарг засудженого, захисника, потерпілих.

Також, як зазначає ВС, апеляційний суд не зазначив при постановленні ухвали жодних мотивів, з яких вирок місцевого суду в частині розв`язання цивільного позову та вирішення питання щодо судових витрат визнав вмотивованим, і не навів положень закону, якими він керувався.

Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Своєю постановою судді ВС ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області скасували та призначили новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначила, що не вбачає підстав для надання оцінки всім доводам, наведеним у касаційних скаргах, оскільки оцінку таким доводам має бути надано після усунення зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час нового розгляду судом апеляційної інстанції.

Також ми писали, що за недбалість медиків лікарня виплатить 500 тисяч моральної шкоди.