В Україні є кому захищати права інтелектуальної власності

Розвиток економічних досліджень у сфері інтелектуальної власності і, зокрема, створення методики визначення вартості об’єктів права у цій сфері стають найактуальнішими сьогодні питаннями в середовищі судових експертів. На цьому наголошувалось під час відзначення 15-річчя існування Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України. Свої річниці Центр проводить у вигляді науково-практичних конференцій, які на честь свого засновника і першого директора — Петра Павловича Крайнєва (1952-2014) — називають «Крайнєвськими читаннями».

За словами нинішнього директора Владислава Федоренка, на читаннях збираються не тільки судові експерти центру, але й усі провідні спеціалісти країни з питань інтелектуальної власності. Адже для них Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності — беззаперечний авторитет. Наприклад, підручник про судову експертизу з питань інтелектуальної власності, а також Енциклопедія інтелектуальної власності, створені ще Петром Крайнєвим, і досі залишаються чільними методичними посібниками. Більше того, дослідження центру широко затребувані на пострадянському просторі, і до нього за допомогою у створенні різних методик експертних досліджень постійно звертаються колеги з відповідних інституцій, що спеціалізуються на інтелектуальній власності (або ІР-власності, як її інколи називають).

З чого складається система захисту інтелектуальної власності

Система захисту ІР-власності в Україні, за словами Владислава Федоренка, має розгалужений характер, як і в більшості країн світу.

Насамперед, це суб’єкт, який формує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Раніше це була окрема Державна служба з питань ІР-власності, яка потім увійшла до складу Міністерства економічного розвитку та торгівлі. Зараз ця інституція реформується у напрямку створення Національного офісу ІР-власності.

Державну політику реалізує як виконавець ДП «Укрпатент». Переважно це функції реєстратора прав. Він зараз також у стані реформування.

Багато сподівань покладається на окремий судовий орган — Вищий ІР-суд у складі двох палат. Але на сьогодні він так і не запущений.

«За результатом конкурсів, що пройшли, відбулися досить дивні речі, зокрема, коли до складу кандидатів на посади суддів не включили такі категорії, як науковці та судові експерти. Таким чином, переможцями стали як правило судді районних судів, які ніколи або вкрай рідко розглядали справи щодо ІР-власності. І взагалі, державі треба нарешті визначитись — буде працювати Вищий ІР-суд чи це рішення вже перезріло», — зауважує Владислав Федоренко.

А от у судовому захисті найважливішим компонентом є інститут судових експертів, як державних, так і приватних.

«Це доволі унікальні спеціальності. Судових експертів з питань інтелектуальної власності не так і багато. Якщо говорити про тих, хто реально проводить експертизи і видає хоча б 1-2 висновки на рік, то таких приблизно 100 експертів», — констатує директор центру.

Цікаво, що, за статистикою, судові експертизи розподіляються за наступними видами судочинства:

• У межах господарського судочинства — 17%;
• У межах цивільного судочинства — 10%;
• У межах кримінального судочинства — 7%;
• У межах адміністративного судочинства — 1%.

«Але більше половини судових експертиз є так званими позапроцесуальними. Це, по суті, дослідження, які можуть використовуватися як і в суді, скажімо, для забезпечення позову, так і в будь-яких адміністративних процедурах як аргумент у переговорах, закупівлях тощо», — пояснив Владислав Федоренко.

На його думку, у зв’язку із проведеною реформою сфери банкрутства ринок очікує зростання обсягу замовлень на проведення судових експертиз з питань, пов’язаних з економікою ІР-власності, адже багато збанкрутілих підприємств мають на балансі об’єкти інтелектуальної власності.

Актуальні проблеми захисту інтелектуальної власності

Про загальну проблематику системи захисту прав інтелектуальної власності «Судово-юридичній газеті» розповіла патентний повірений, адвокат Вікторія Сопільняк.

За її словами, на сьогодні основна проблема — досить недосконале законодавство.

«У нас є підписана Угода про Асоціацію між Україною та ЄС, яка визначає певні орієнтири і містить положення, які б вже мали бути імплементовані в українське законодавство. Але ми продовжуємо працювати за багатьма старими законами, які вже не на часі. Внаслідок цього виникають різні проблеми, наприклад, патентний тролінг», — зазначила патентний повірений.

Проектів законів, які мали б змінити ситуацію, за її даними, є вже чимало. Скажімо, законопроект щодо промислових зразків та торгових марок. Він найбільше влаштовує спільноту, але просування подібних законодавчих актів йде дуже повільно.

Звичайно, є й дискусійні законопроекти. Один з них стосується патентів, винаходів і корисних моделей. Різне ставлення викликають положення відносно обмежень патентного захисту таких об’єктів, як лікарські засоби.

«Це зроблено під гаслом доступності ліків. Насправді, це не зовсім так. Доступнішими ліки треба робити шляхом запровадження інших механізмів, а не послаблюючи патентний захист», — вважає Вікторія Сопільняк.

Також, на її думку, існують певні проблеми процесуального законодавства, зокрема, стосовно забезпечення позовів. Чимала тривалість судових спорів в результаті виступає на користь порушників.

«Якщо, наприклад, виявляють якусь продукцію, що порушує права ІР-власності, вона продовжує залишатись в обігу, допоки триває судовий процес. У нас немає механізмів, щоб заборонити її обіг до вирішення спору по суті, як це робиться в інших країнах, скажімо, у Польщі. В результаті порушник продовжує продавати й отримувати прибуток. Тому має бути вдосконалена превентивна функція за допомогою застосування заходів забезпечення позовів», — пояснила спеціаліст.

Наступний блок проблем пов’язаний із компенсаційними виплатами щодо порушень прав ІР-власності. За словами Вікторії Сопільняк, дуже важко довести збитки, адже правовласники часто свідомо не надають документації, що підтверджує якусь дохідність, прибутковість тощо.

В інших країнах це питання має своє вирішення. Якщо доведено факт порушення, там не треба рахувати збитки. Є просто певна шкала, згідно якої суд присуджує певну суму компенсації як відповідальність за порушення.

А от щодо Вищого ІР-суду, то патентний повірений має свою точку зору.

«Такий суд, безумовно, потрібний. Адже справи складні за своїм характером, і тому необхідні специфічні судді в контексті кваліфікації, розуміння того, що вони розглядають. Головне  — Вищий ІР-суд забезпечить єдність судової практики, а це, в свою чергу, забезпечить зменшення строків розгляду справ і ефективність судового захисту», — підсумувала Вікторія Сопільняк.