За що в Україні штрафують авіакомпанії: судова практика

Восьмого січня 2020 року Boeing 737 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» розбився одразу після вильоту з аеропорту імені Імама Хомейні у Тегерані.

Після трагедії Президент України організував масштабну перевірку технічного стану всього цивільного флоту в Україні.

Проте, як свідчить практика, справи в авіаційній галузі є такими, що порушення правил авіаперевезень не завжди пов’язані із технічним станом повітряного судна.

І МАУ у цьому випадку не є виключенням.

У ході розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/17245/18 Державна авіаційна служба України пояснила, що нею за 2018 рік зафіксовано неодноразове порушення ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» законодавства у галузі авіації, що має системний характер, а саме: неповідомлення до Державіаслужби інформації, обов`язкове подання якої встановлюється законодавством або авіаційними правилами України, що зумовило винесення відповідачем постанов про накладення штрафу за порушення у галузі цивільної авіації.

У справі №826/15755/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» до Державної авіаційної служби України Касаційний адміністративний суд залишив без змін Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 р.

Державною авіаційною службою України у відношенні МАУ було складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.08.2016 №002543.

На підставі зазначеного протоколу Державіаслужбою прийнято постанову від 07.09.2016 №002516 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації, якою на МАУ накладено штраф в розмірі 8500 грн. 

Справа полягала у тому, що МАУ відмовила пасажиру у виплаті компенсації за скасування рейсу.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд вважав, що незалежно від того, чи скасовано рейс перевізником безпосередньо або фрахтувальником (що мало місце в даному випадку), пасажир має право на компенсацію від перевізника, а останній, в свою чергу, не позбавлений можливості звернутись у порядку регресу з вимогами до туристичного оператора. За таких обставин суд дійшов до висновку про обґрунтованість накладення на позивача штрафу за порушення правил цивільної авіації.

Проте суд апеляційної інстанції під час перегляду справи встановив, що відшкодування втрат пасажирам здійснюється за умови наявності підтвердження бронювання на відповідний рейс, присутності для проходження реєстрації.

Разом з тим, скасований рейс, про який зазначала у своїй заяві ОСОБА_1, був чартерним, а бронювання та оплата компанії-перевізнику мали здійснюватись агентом ДП «А.Е.Т. Джоін АП» у власній системі. Встановивши, що позивач не отримав від агента підтвердження бронювання пасажирів та оплати рейсу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В іншій справі №826/16045/16 КАС залишив рішення обох судів попередніх інстанцій без змін, оскільки погодився з висновками про те, що, отримавши інформацію про існування загрози безпеці пасажирів повітряного судна, позивач (МАУ) мав вжити заходів щодо перевірки. У цій справі встановлено, що таких заходів не було вжито, у зв`язку з чим винесено постанову про накладення штрафу.

Обставини спору були наступними.

До диспетчера Об`єднаного диспетчерського центру аеропорту (ОДЦА) надійшов дзвінок з виходу на посадку у літак D1 від представника Авіакомпанії «МАУ» в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» про те, що біля входу на посадку пасажиром цього рейсу повідомлено про мінування літака рейсу PS 781, у зв`язку з чим посадка пасажирів була призупинена.

Інспектор Служби авіаційної безпеки Авіакомпанії «МАУ» та бортпровідник рейсу PS 781 як перекладач, у присутності співробітника Бориспільського відділу поліції, під час детального опитування громадянина, який повідомив про мінування літака, встановили, що під час проходження паспортного контролю він почув підозрілу розмову двох невідомих йому пасажирів арабської зовнішності, які з неповагою висловлювалися про пасажирів-хасидів та громадян Ізраїлю, у зв`язку з чим на вході на посадку він звернувся до агента, яка займалась обслуговуванням пасажирів, з проханням звернути увагу на пасажирів арабської зовнішності, оскільки він турбується за власну безпеку.

Командир ПС рейсу PS 781 після отримання зазначеної інформації кваліфікував дану загрозу як хибну та після консультацій зі Службою авіаційної безпеки «МАУ» та перевозками ДП Міжнародного аеропорту «Бориспіль» прийняв рішення відмовити у перевезенні пасажиру, що повідомив про замінування літака, при цьому відмовився від повторного контролю на авіаційну безпеку (АБ) пасажирів, ручної поклажі та багажу у зв`язку з відстороненням від перельоту даного пасажира.

Додаткові заходи з АБ на рейсі PS 781 щодо пасажирів, ручної поклажі, багажу та ПС не проводилися.

Державіаслужба склала протокол №002578 про правопорушення у галузі цивільної авіації, в якому зазначено про встановлення порушення посадовими особами позивача після отримання інформації про замінування повітряного судна, що виявилося у невпровадженні заходів, передбачених статтею 74 Закону України від 20 лютого 2003 року №545-IV «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації» (чинного на дату виникнення спірних відносин).

На підставі зазначеного протоколу прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації №002515, якою на підставі пункту 3 частини першої статті 127 ПК за порушення вимог статті 74 Закону №545-IV на позивача накладено штраф у сумі 17000 грн.

Інші порушення у галузі авіації

Одним з найбільших порушників є російський Аерофлот, який вперто порушує повітряний простір України. Нижче наведений тільки один ыз численних прикладів.

Касаційний адміністративний суд у справі №826/10903/14 залишив чинною Постанову про накладення штрафу на ВАТ «Аерофлот — російські авіалінії» за порушення повітряного простору України.

Аерофлот звернувся до суду з позовом до Державіаслужби України про визнання нечинною та скасування постанови від 26 червня 2014 року про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ВАТ «Аерофлот — російські авіалінії» 22 березня 2014 року виконано рейс без відповідного дозволу та заявки, що є порушенням правил та порядку використання повітряного простору України.

Сам Аерофлот (скаржник) чомусь вважав, що він як авіаперевізник, створений і ліцензований відповідно до законодавства Російської Федерації, зобов`язаний дотримуватись положень виключно законодавства Російської Федерації, які для нього є першочерговими, порівняно з положеннями законодавства України.

Проте КАС звернув увагу, що відповідно до статті 37 та статті 38 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, заборонені зони встановлюються шляхом видачі та опублікування повідомлень NOTAM.

Повідомлення NOTAM є елементом об`єднаного пакету аеронавігаційної інформації. Аеронавігаційна інформація для українського повітряного простору затверджується Державіаслужбою України

Відповідно частини першої статті 8 Угоди між урядами України та Російської Федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту, яка набула чинності 2 березня 1995 року, до повітряних суден авіакомпанії "Аерофлот" під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.

На підставі вищезазначених норм Державіаслужбою 13 березня 2014 року було видано NOTAM А0392/14.

Незважаючи на вказані положення ВАТ "Аерофлот-російські авіалінії" 22 березня 2014 року о 22:23 здійснила рейс АFL 1827 Сімферополь (UKFF)( 04.00) — Москва (UUEE) (06.15) на закритий аеродром "Сімферополь", чим порушила чинні правила та порядок використання повітряного простору України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації, у разі порушення правил та порядку використання повітряного простору України, до юридичних осіб — суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п`яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналогічно, КАС не став скасовувати постанову про накладення штрафу на російську авіакомпанію за порушення правил польотів у забороненій зоні у справах №826/11783/14 та №826/11572/14.

У справі №522/16227/14-ц Касаційний цивільний суд залишив чинним рішення Апеляційного суду Одеської області про стягнення страхового відшкодування.

Позивач придбав авіаквиток у ТОВ «Авіакомпанія «Південні авіалінії» за маршрутом Одеса —Донецьк. Під час здійснення посадки в аеропорту м. Донецька літак, який виконував зазначений рейс, втратив швидкість та керованість, внаслідок чого лівим напівкрилом зіткнувся із землею та впав на аеродром, в наслідок чого повністю була зруйнувана середня частина літака. Катастрофа літака сталась через втрату швидкості під час заходу на посадку при метеорологічних умовах, до яких командир цього повітряного судна не був підготовлений та допущений. Внаслідок авіакатастрофи позивач зазнав тілесних ушкоджень. Відповідальність перевізника перед пасажирами застрахована в ПрАТ СК «Гута-Україна». Після катастрофи перевізник визнав факт завдання шкоди пасажирам літака та виплатив передплату завданої шкоди у розмірі 15 000,00 грн.

Позивач просив стягнути з ПрАТ СК «Гута-Україна» страхову виплату за шкоду, завдану життю та здоров'ю пасажира повітряного судна , у сумі 2 463 183,30 грн та стягнути з ТОВ «Авіакомпанія «Південні авіалінії» відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Авіакомпанія «Південні авіалінії» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що перевізник несе відповідальність перед позивачем відповідно до договору страхування від 19 грудня 2012 року, а у страховика виникає обов'язок виплатити страхове відшкодування лише на умовах і способом, що передбачені цим договором, за наявності для цього правових підстав, оскільки у ПрАТ СК «Гута-Україна» обов'язку щодо сплати сум на користь позивача у справі немає, рівно як у позивача не має правових підстав вимагати такої сплати, тому в частині позовних вимог до ПрАТ СК «Гута-Україна» відмовлено. При цьому, відшкодування моральної шкоди ТОВ «Авіакомпанія «Південні авіалінії» підлягає задоволенню, оскільки позивачу завдано моральну шкоду внаслідок авіакатастрофи.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2016 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2015 року в частині відмови позивачу у позові до ПрАТ СК «Гута-Україна» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК «Гута-Україна» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 617 100,67 грн.

Апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що відповідальність ТОВ «Авіакомпанія «Південні авіалінії» як експлуатанта повітряного судна АН-24РВ UR-WRA застрахована відповідачем — ПрАТ СК «Гута-Україна», відповідно до умов договору обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта ПС/повітряного перевізника перед третіми особами, пасажирами від 19 грудня 2012 року за №11-107-04-01/13, який був чинним на момент авіакатастрофи та відповідно до пункту ІІ.3 зазначеного договору визначено максимальний розмір відшкодування шкоди у сумі 189 030 доларів США за кожного пасажира, тому апеляційний суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та з урахуванням отриманих позивачем легких тілесних ушкоджень, зменшив розмір такої компенсації до 617 100,67 грн.

КЦС дійшов висновку, що апеляційний суд обґрунтовано стягнув з ПрАТ СК «Гута-Україна» на користь позивача страхове відшкодування за завдані йому авіаційною подією тілесні ушкодження.

При цьому КЦС послався на статтю 50 Монреальської конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, якою встановлено вимогу про обов'язкове страхування, відповідно до якої авіаперевізники повинні представляти докази наявності договорів страхування, що гарантують отримання компенсації, без необхідності тривалого судового процесу.

Одночасно Верховний Суд звернув увагу, що Монреальською конвенцією встановлено вимогу про обов'язкове страхування, при цьому вставлюється максимальний розмір такої компенсації, тому апеляційним суд відповідно до вимог статті 3 ЦПК України 2004 року зменшив розмір компенсації, виходячи з отриманих позивачем тілесних ушкоджень.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Велика Палата вирішила виключну правову проблему щодо перебігу строку позовної давності.