Добір на вакансії в Офісі Генпрокурора: на кого чекають в оновленій прокуратурі

Як відомо, наразі строк добору прокурорів на вакантні посади в Офісі Генерального прокурора продовжено до 9 лютого 2020 року включно. Нагадаємо, добір на вакантні посади в Офісі було оголошено 20 січня. Там чекають на професійних, ініціативних та чесних юристів, які прагнуть зробити власний внесок у якісне перетворення органів кримінальної юстиції.

Начальник Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав громадян з боку правоохоронних органів Офісу Генерального прокурора Юрій Бєлоусов в ексклюзивному інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» відповів на практичні питання щодо підготовки до добору, а також описав характеристики, необхідні людині, яка прагне увійти до команди.

Ви пройшли атестацію, які Ваші враження?

Доволі складний процес, до якого треба готуватися. Тобто розрахунок на те, що можна «проскочити» без підготовки — точно себе не виправдає.

Для мене, зокрема, був складним етап перевірки знань законодавства через великий обсяг матеріалу, який треба опрацювати за короткий час. Я зробив основний акцент на законодавстві, яке матиме безпосереднє відношення до роботи, — Кримінальному процесуальному законодавстві — все, що пов’язано з Кримінальним кодексом і, звісно, великий блок, який стосується міжнародних стандартів. Також не треба забувати частину, яка стосується безпосередньо організації роботи прокуратури. Це те, що обов’язково треба знати, і це велика кількість питань.  

Щодо тесту на абстрактно-логічне мислення — тут також треба готуватись. Я б радив шукати програми, які дозволяють потренуватися. Бо не всі будуть готові саме до такого формату питань і завдань, адже у нас свого часу у школах, у навчальних закладах таких тестів на логіку не було. Тут питання навичок вирішення таких завдань є ключовим. Тому я дуже раджу кандидатам знайти в інтернеті тести і просто потренуватись.

Наскільки складними були запитання? Чи реально підготуватися до шести тисяч запитань? І як краще це зробити?

Величезна купа питань, це правда.

Я починав готуватися з друкованої версії шести тисяч питань, але їх практично нереально запам’ятати.

Я порадив би шукати у мережі схожі тести і тренуватися. Є програми для Національного антикорупційного бюро, для Державного бюро розслідувань, а також для органів прокуратури. Ці програми реально допомагають. 

На 100 питань тесту маємо 100 хвилин. Цього більше ніж достатньо. На одне питання вистачає однієї хвилини. Плюс є можливість пропускати питання, якщо ти не можеш одразу згадати відповідь, і повернутись до них пізніше. Тому якщо не пам’ятаєте відповідь — пропускайте питання, матимете можливість відповісти наприкінці.

У тестах на загальні здібності час є ключовим. Я порахував, що в середньому мав близько 16 секунд на відповідь. Тут треба бути готовим до швидкої відповіді без розмірковувань — на це не буде часу.

Під час співбесіди треба буде розв’язати практичне завдання. Чи могли б ви уточнити, що саме це буде — задача із судової практики, стратегія обвинувачення, процес ведення розслідування чи щось інше? Взагалі, як це відбувається?

Я б не сказав, що практичні вправи складні, але до них потрібно також готуватися. Як правило, надаються конкретні фабули з конкретного провадження, і необхідно дати оцінку, як діяв у цій ситуації оперативний працівник, слідчий або прокурор і як він мав би діяти, які порушення допустив.

Особисто у мене практична вправа була пов’язана із врученням підозри. Питання стосувалось того, чи можна було в рамках законодавства оскаржити цю підозру, чи були якісь порушення.

Можу також додати, що всі рішення беруться із судової практики. Зокрема, розглядаються випадки, де суд помітив порушення. 

Ви очолюєте Департамент процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав громадян з боку правоохоронних органів. Чи є в ньому вакансії? Яких людей ви хотіли б там бачити?

Дуже важливо, щоб для кандидатів — і я це зараз кажу не для зайвого пафосу — права людини мали значення. Тобто щоб усвідомлювалась їх цінність — це дуже важливо. Бо доволі часто жертвами катувань стають особи, яких підозрюють у вчиненні злочину. Наприклад, це може бути катування з метою отримати інформацію. Тому якщо людина розслідує факт катувань і не може розділити, що вчинила особа і що до неї було застосовано, то вона не зможе ефективно працювати.

Для нас критично, що ми взагалі не звертаємо увагу на те, що вчинила сама жертва катувань. Це мають розслідувати інші підрозділи, інші департаменти, інші органи. Нас цікавить винятково одне питання: застосовувалася до особи непропорційна сила або катування чи ні. Незалежно від передісторії людини, її соціального статусу та досвіду притягнення до кримінальної відповідальності. Це не має жодного значення. Тому працівник нашого департаменту має бути неупередженим.

На жаль, саме у правоохоронній системі доволі часто слідчі і прокурори, які мали б це розслідувати, психологічно не могли перелаштуватися та виправдовували застосування сили. Саме через це, мені здається, до цього часу система розслідування катувань не працювала в Україні.

Людям, які не можуть це робити, краще не йти сюди. Для них катування — працювати за таким напрямком.

Працівники нашого департаменту мають бути обізнані у стандартах, зокрема у практиках Європейського суду. Треба також дуже добре знати національне законодавство.

Звісно, що новим кандидатам, особливо тим, хто не мав практичного досвіду, буде складно на початку. Але головне, щоб у людини «горіли очі» та було бажання розвиватись. Якщо «очі не горять», то, напевне, треба йти не до нас. У нас кожен працівник департаменту має працювати автономно, він або вона мають самостійно приймати рішення. Я намагаюсь мінімально втручатись у їхню роботу, окрім певних загальних стандартів. Нам важливо, щоб департамент працював зі спільним розумінням предмету розслідування, спільним розумінням вимог до процесуальних документів. А кожен прокурор самостійно прийматиме рішення у межах провадження. Якщо людина не може самостійно приймати рішення, то нам така людина, на жаль, не підійде. Для мене ключовим є бажання зростати. Це фундамент, під який вже підтягується все інше.

Скільки часу, на вашу думку, знадобиться новоприйнятим особам, щоб опанувати професійну специфіку прокурорської роботи? Яким чином Ви як керівник будете співпрацювати з колишніми адвокатами чи слідчими, які мають досвід, відмінний від досвіду прокурорів?

Я сам — людина не з системи. Тому я розумію, що люди з-поза системи, з одного боку, чогось не знають, а з іншого боку, їхня перевага у тому, що вони можуть дивитись на вже усталені процеси під іншим кутом. Тому нам такі люди потрібні.

Щодо адаптації, звісно, ніхто не буде одразу кидати їх у процес розслідування в якості старшого групи прокурорів. Це неможливо. Ці люди включатимуться у групу прокурорів під керівництвом своїх наставників, які здійснюватимуть супровід десь півроку. І потихеньку будемо людей виводити, починаючи з не надто складних проваджень, на роль старшого прокурора групи, який вже прийматиме самостійні рішення.  

У нашому колективі — здорова робоча атмосфера. Коли ми всі збираємося, ми не лише радимось, але і сміємося разом. Бо найгірше, коли колектив не сміється — це значить, що у підрозділі щось не так. У нас з цим проблем немає. Є всіляка підтримка, і людей не залишають на самоті. Треба не боятись запитувати, бо якщо людина запитує, це означає, що вона хоче розвиватись і має потенціал стати гарним фахівцем.

Чому професіонали повинні йти в нову прокуратуру? Розкажіть про переваги роботи в новій прокуратурі зі свого досвіду.

Є кілька переваг. Не приховуватиму, що матеріальна сторона також є важливою. Я вважаю, що люди, які роблять відповідальну роботу, які щодня приймають складні рішення, і кожна помилка коштує дуже дорого — на межі кримінальної відповідальності, повинні отримувати компенсацію у вигляді належних умов для роботи.   

Наш напрямок є пріоритетним як для України, так і для міжнародних організацій. Зокрема, для Ради Європи, ООН та інших міжнародних партнерів. Ми маємо велику підтримку, починаючи від забезпечення організаційною технікою і закінчуючи навчанням, а також наданням міжнародної експертизи. Я всіляко намагаюсь залучити до роботи кращий міжнародний досвід. Тут є величезні можливості для саморозвитку.

Я належу до тих керівників, які вважають, що людина не повинна «жити» на роботі. На мою суб’єктивну думку, працювати до 12-ї ночі — неправильний підхід. Людина гарно працюватиме, якщо матиме достатньо часу на родину та інші особисті справи.

Я також сподіваюся, що рівень матеріального забезпечення буде таким, як передбачено законом та як обіцяв Кабінет міністрів. Прокурор повинен отримувати гідну заробітну плату, яка повинна бути співмірною з неурядовим сектором. Тут однозначно буде надана можливість компенсувати базові потреби, як і стабільність з точки зору виплат.  

Також кожен отримає можливості для саморозвитку: навчання, участь у конференціях, семінарах і круглих столах, які будуть цікаві кожному.