Сукачов проти України: на що вказав Україні Європейський суд у пілотному рішенні

Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну впродовж 18 місяців з дати набуття рішенням у справі «Сукачов проти України» статусу остаточного комплексно вирішити  структурну проблему та забезпечити існування ефективних внутрішніх засобів правового захисту щодо умов тримання під вартою, які мають включати як превентивний, так і компенсаторний ефект.

Європейський суд зазначив, що роль процедури пілотного рішення полягає в тому, щоб спонукати державу-відповідача до вирішення великої кількості індивідуальних справ, які походять з однієї й тієї ж структурної проблеми на національному рівні, таким чином втілюючи принцип субсидіарності, який лежить в основі системи Конвенції.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що 31 березня 2012 року заявник був затриманий за підозрою в участі у тероризмі та виробництві  і зберіганні вибухових речовин.

Заявника було засуджено у 2018 році і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років. Впродовж часу перебування в Дніпровській в’язниці,  заявник скаржився на санітарні та гігієнічні умови свого ув'язнення, подаючи звернення до члена парламенту у 2016 році та Генерального прокурора у 2017 році.

19 січня 2017 року обласний прокурор  проінформував заявника про те, що після внутрішньої перевірки його заяви не підтвердилися. Обладнання для купання та прання надавалися ув’язненим відповідно до встановленого розкладу, не було ніяких порушень у функціонуванні душових кабінок. Інший прокурор дійшов схожих висновків і щодо другої скарги заявника.

Умови ув’язнення

Що стосується умов утримування у Дніпровському СІЗО, заявник стверджував,  що провів «540 діб у цілому» в камерах № 911 та 931, де його особистий простір був меншим ніж 3 метри.

Він стверджував, що це саме по собі становило порушення статті 3 Конвенції. Він також стверджував, що мала місце низка періодів «у цілому 256 діб», протягом яких його особистій простір у цих камерах був розміром 3.25 кв. м. Зокрема ,його становище погіршувалось тим фактом, що він перебував у камерах протягом більшої частини доби, окрім щоденної прогулянки в одну годину у невеликих дворах для прогулянок. До інших чинників входила неналежна ізоляція туалету, відсутність свіжого повітря,  погана вентиляція, вологість та комахи в камерах.

Рішення суду

Судді ЄСПЛ підкреслюють, що  надмірна відсутність простору у камері є вагомим чинником при оцінці того, чи порушували умови ув’язнення статтю 3 Конвенції.

Так, коли затриманий має у своєму розпорядженні менш ніж 3 кв. м особистого простору у камері, розрахованій на декількох осіб, відсутність особистого простору вважається настільки тяжкою, що виникає сильна презумпція порушення статті 3.

Зокрема, з 1 січня 2015 року до 22 березня 2017 року заявник мав 2.6 -3,35 кв. м особистого простору протягом низки непослідовних періодів від 38 до 177 діб. На думку суддів ЄСПЛ, жоден з цих періодів не можна використовувати в плані тривалості кожного з них для спростування сильної презумпції порушення статті 3 Конвенції.

ЄСПЛ наголошує, що ці умови не компенсувалися іншими чинниками, а, навпаки, діяльність заявника на свіжому повітрі була обмеженою, а також існували інші обтяжуючі аспекти умов його утримування.

Враховуючі наведене вище, ЄСПЛ дійшов висновку, що мало місце порушення статті 3 Конвенції 

Заявник стверджував, що не мав ніяких ефективних засобів правового захисту по відношенню до своїх скарг стосовно статті 3 Конвенції

Європейський суд дійшов висновку, як і в попередніх справах проти України, що скарга до прокурора не була ефективним засобом правового захисту.

Це пояснюється тим, що такий засіб не забезпечує належних гарантій незалежного і справедливого розгляду та не може призвести до превентивних і компенсаторних відшкодувань.

Така скарга не базується на особистому праві ув’язненого на отримання відшкодування, і немає вимоги, щоб така скарга розглядалася за участі ув’язненої особи або вимоги того, щоб прокурор забезпечував таку участь ( у тому числі можливість прокоментувати доводи начальника слідчого ізолятора, задати питання та надати додаткові доводи). Питання буде  вирішуватися лише між прокурором та відповідною установою, і ув’язнений матиме право лише отримати інформацію про те, яким чином прокурор розглянув його скаргу

У справах цієї категорії Європейський суд підкреслював, що проблеми умов тримання під вартою не були індивідуальними, а мали структурний характер, що підривало ефективність будь яких превентивних засобів правового захисту. Зрештою, не було запропоновано будь-який компенсаторний засіб правового захисту, доступний заявникові у його справі.

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що у заявника не було ефективних засобів правого захисту, тому мало місце порушення статті 13 Конвенції у поєднанні зі статтею 3 Конвенції.

Стаття 46 Конвенції. Обов’язкова сила рішень та їх виконання

Суд підкреслює, що з 2005 року структурна проблема видається ще невирішеною на національному рівні. Близько 120 аналогічних скарг очікують розгляду,  та згідно з останніми статистичними даними більше 20 тис. осіб перебувають в установах досудового тримання під вартою. Таким чином, справа стосувалася постійної  структурної проблеми, яка вплинула і була здатна вплинути на велику кількість осіб.

Комітет міністрів Ради Європи також визнав структурний характер проблеми умов ув’язнення в Україні. Він контролював виконання рішень Європейського Суду стосовно умов ув’язнення з 2005 року. У грудні 2018 року Комітет прийняв тимчасову резолюцію, в якій знову підкреслив структурну проблему.

Беручи до уваги поточні міркування та наявну проблему, яка існувала протягом багатьох років, значну кількість осіб, на яку вона вплинула або здатна вплинути, та термінову необхідність забезпечити їм необхідне та доречне відшкодування на національному рівні, Європейський Суд вирішив застосувати процедуру пілотного рішення в даній справі  та перерахував комплексні заходи для вирішення структурної проблеми.

Комплексні заходи для вирішення структурної проблеми

Зокрема, було висловлено припущення, що переповненість місць досудового тримання/ув’язнення може бути зменшена завдяки частішому застосуванню запобіжних заходів, не пов’язаних із позбавленням волі, та шляхом мінімізації застосування запобіжних заходів у вигляді досудового тримання під вартою.

Прокурорів та інших працівників правоохоронних органів варто заохочувати до зменшення кількості клопотань про тримання під вартою та їх продовження, за виключенням найбільш серйозних справ, і якомога ширше використовувати альтернативи за відповідної можливості.

Більше того, чинний мінімальний стандарт особистого простору за національним законодавством 2,5 кв. метрів на ув’язненого необхідно узгодити з Конвенційними стандартами.

Варто також виділити відповідні кошти для проведення основних робіт по відновленню/ремонту діючих місць позбавлення волі та замінити старі установи на нові без затримок. Більше того,має бути впроваджена система ефективних засобів захисту згідно з прецедентною практикою Суду.

Найкращим превентивним засобом захисту може бути спеціальний незалежний орган влади для нагляду за місцями позбавлення волі, тоді як компенсаторні засоби захисту можуть включати в себе зменшення покарання засудженому або відшкодування шкоди. Суд підкреслює, що превентивний та компенсаторний засоби захисту мають бути взаємопов’язані, і задля їх ефективності – також і поєднуватись.

Зрештою, враховуючи постійний та триваючий характер проблеми та явну відсутність будь-якого конкретного рішення, Європейський Суд закликав українські органи влади забезпечити доступні ефективні превентивні та компенсаторні засоби захисту впродовж наступних 18 місяців з дня набуття цим рішенням статусу остаточного.

Також суд зобов’язав уряд України сплатити заявникові 9500 євро протягом трьох місяців з дати, коли рішення набуде статусу остаточного.

З перекладом рішення можна ознайомитись за посиланням тут.

Також ми повідомляли, що коли показання свідка на досудовому слідстві мають більшу вагу, ніж свідчення в суді.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.