Оскарження відмови пенсійного органу в призначенні пенсії: Верховний Суд зробив висновок

Застосування строків звернення до адміністративного суду у спорах, що виникають із пенсійних правовідносин, не може слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком) та, відповідно, легалізації триваючого правопорушення з боку держави в особі компетентних органів.

Про це зазначила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (справа № 1840/3344/18), розглянувши касаційну скаргу позивача на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій про повернення позовної заяви у зв’язку із пропуском шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом до пенсійного органу про оскарження відмови у призначенні пенсії.

Водночас Верховний Суд не погодився із застосуванням судами шестимісячного строку звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах, виходячи з наступного.

Неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності, оскільки виключно шляхом прийняття закону та у виняткових випадках дозволяється змінювати розміри пенсії та періодичність її виплати.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. Зі свого боку, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ (первинне призначення пенсії) слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком) та легалізації триваючого правопорушення.

Тобто відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком. Виходячи зі змісту конституційного права на соціальний захист, зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень.

Колегія суддів Верховного Суду також зазначила, що лише розгляд справи по суті і з’ясування, зокрема, питання наявності у позивача страхового стажу, дозволить суду оцінити правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, а також визначити момент, з якого позивач дійсно має право на призначення такої пенсії.

У цій справі Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої суди можуть застосовувати строки звернення з адміністративним позовом у справах щодо оскарження дій органів Пенсійного фонду України лише після розгляду справи по суті та перевірки правомірності дій такого органу при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком. Саме це є реалізацією особою права на судовий захист, гарантованого, зокрема, Конституцією України та міжнародними договорами.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета» повідомляла про зразкову справу ВС щодо перерахунку пенсій ліквідаторам аварії на ЧАЕС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.