Використання земельної ділянки не за призначенням: Верховний Суд вказав на важливий аспект

У вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору. Про це нагадав Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 715/214/17.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Як наголосив КЦС ВС, підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, згідно з частиною другою статті 12 ЦК України, нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суди не звернули увагу на те, що поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» різні за правовою природою. Поняття використання земельної ділянки не за цільовим призначенням застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Крім того, КЦС ВС зазначив: аналіз частини першої статті 210, статей 627, 631, 638 ЦК України дає підстави стверджувати, що коли законом встановлено вимогу державної реєстрації конкретного правочину, такий правочин може вважатися вчиненим лише з моменту його відповідної державної реєстрації.

Як зазначив Верховний Суд, у справі № 715/214/17 апеляційний суд, переглядаючи справу, належним чином не встановив правової природи оспорюваних договорів оренди та не з`ясував усіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи, й помилково погодився із передчасним висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що КЦС вирішив, яким чином звернути стягнення на незареєстроване майно боржника.

Також ми повідомляли, чи можна посвідчувати документи шляхом завіряння останнього аркуша.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.