Притягнення органами ДАБІ особи до відповідальності: позиція Верховного Суду щодо процедури

Позбавлення позивача права бути присутнім як під час перевірки, так і під час розгляду справи про порушення у сфері містобудівної діяльності, обумовлює неможливість надання останнім пояснень з приводу виявленого порушення, подання доказів для його спростування, а тому може бути підставою для визнання протиправними та скасування результатів такої перевірки.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом підприємства до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ДАБІ України) про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору полягає у тому, що ДАБІ України проведено перевірку підприємства, за результатом якої, зокрема, складено акт перевірки, на підставі чого вподальшому винесено постанову про накладення штрафу. Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся з позовом до суду. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем порядку проведення перевірки, оскільки таку проведено без повідомлення позивача; позивач також вказав не те, що його не повідомлено про складення документів за результатом перевірки; жодних запитів щодо надання пояснень та матеріалів з питань, які виниклі під час перевірки, від відповідача не надходило.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив, виходячи з того, що посадові особи ДАБІ України при прийнятті оскаржуваної постанови діяли в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; виявлені під час перевірки порушення підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача задовольнив, скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову про задоволення позову. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що ДАБІ України під час проведення перевірки та ухвалення оскаржуваної постанови допустило грубе порушення встановленого законодавством порядку, оскільки не повідомив належним чином та своєчасно позивача про час та місце розгляду справи, а саму перевірку провів за відсутності останнього.

Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому суд виходив з положень Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244, відповідно до яких обов’язковою умовою розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є повідомлення особи, щодо якої розглядається справа, про час та місце розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. Крім того, у разі неотримання протоколу про правопорушення та інших документів, на підставі яких особа притягується до відповідальності, такі документи мають бути надіслані рекомендованим листом з повідомленням. При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи.

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу суб’єкта владних повноважень. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання належного підтвердження, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить цю гарантію захисту від свавільного притягнення до відповідальності недієвою. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок, за загальним правилом, вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи.

Постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № П/811/1657/16 (адміністративне провадження № К/9901/39119/18).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.