ВС пояснив, коли протокол проведення слідчого експерименту є недопустимим доказом

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 628/2370/17 та встановив, коли протокол проведення слідчого експерименту є недопустимим доказом.

Обставини справи

За вироком Куп’янського міськрайонного суду Харківської області особу визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 185 КК України та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 323 КПК України виправдано у зв’язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без змін.

Так, з матеріалів справи відомо, що особа_1, діючи з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, за попередньою змовою з іншою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, на автомобілі прибули до приватного будинку, звідки викрали сейф з грошима та інше майно на загальну суму 845910,7548 грн, яка в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що органами досудового розслідування не доведено, що особою_1 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 185 КК України.

При цьому суд вказав, що докази, надані стороною обвинувачення, не підтверджують винуватості особи_1 у вчиненні кримінального правопорушення та спростовуються показами свідків зі сторони обвинувачення: (особа_3, особа_4, особа_5) та зі сторони захисту (особа_6), які між собою узгоджені, послідовні, логічні і свідчать про наявність сумніву щодо вчинення цього кримінального правопорушення, який в силу ст. 62 Конституції Українита ст.17 КПК України тлумачиться на його користь.

Окрім цього, суд критично оцінив показання свідка (особи_7), як таких, що спростовуються показаннями вищевказаних свідків.

Також суд визнав недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка (особи_7) у зв’язку з порушенням права особи на захист, оскільки ця слідча дія проводилася за клопотанням сторони захисту, однак без участі захисника, у зв’язку з тим, що анкетні дані особи свідка засекречені відповідним грифом секретності, а сторона захисту не має відповідного допуску. Даний факт позбавив захисника права брати участь у проведенні слідчого експерименту, ставити учасникам свої запитання, з метою уточнення та перевірки показів свідка при слідчому експерименті та проведенні його за ідентичних погодних умов та освітленні, які були під час події.

У касаційній скарзі прокурор, зокрема, стверджував про неврахування місцевим судом показань свідка (особи_7), а також щодо необгнутованого визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту за участю цього ж свідка.

Висновок Верховного Суду

ВС зауважив, що суд апеляційної інстанції перевірив дотримання судом першої інстанції вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України та зазначив,  що у мотивувальній частині вироку міститься формулювання обвинувачення, яке було пред`явлено  особі і визнано судом недоведеним, а також підстави для його виправдання з детальним зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.

З цими висновками погоджується і колегія суддів, а тому є безпідставними твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не пересвідчився в дотриманні місцевим судом положень кримінального процесуального закону щодо вмотивованості судового рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції вмотивовано погодився з висновком місцевого суду про те, що показання  особи_1, надані на свій захист, повністю узгоджуються з показаннями свідків  особи_3, особи_8, особи_9, особи_12, особи_4, особи_5, особи_6, особи_13, потерпілого, дослідженими документами. Окремо апеляційним судом, як і судом першої інстанції наголошено, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що особа_1 в ніч з 17 на 18 травня не перебувала вдома.

Касаційна скарга сторони обвинувачення не містить доводів, які б ставили під сумнів цей висновок апеляційного суду, а доводи прокурора про те, що показання зазначених вище свідків не підтверджують законність виправдання особи_1 є безпідставними.

Одночасно суд апеляційної інстанції пересвідчився, що місцевий суд правильно критично оцінив показання свідка (особи_7), як такі, що мають розбіжності та суперечать фактичним обставинам кримінального провадження, встановленим судом на підставі досліджених і перевірених у їх сукупності доказів, у тому числі показанням свідків і потерпілого. У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили це під сумнів.

Апеляційним судом було перевірено законність та вмотивованість визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту за участю свідка особи_7 з підстав, наведених у вироку. Як зазначено у вироку, місцевий суд, окрім іншого, констатував, що вказана слідча дія, ініційована захисником, була проведена у його відсутність, у зв`язку з забезпеченням конфіденційності відомостей про особу свідка.  

Одночасно стороною обвинувачення не були надані докази необхідності вжиття таких заходів щодо цього свідка. Це позбавило захисника можливості брати участь у проведенні слідчого експерименту, ставити учасникам свої запитання з метою уточнення та перевірки показів свідка при слідчому експерименті, у тому числі перевірити, чи проведена ця слідча дія за ідентичних погодних умов та освітленні, які були під час події.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане вище, навіть не вдаючись до правомірності постанови про зміну анкетних даних свідка, обґрунтовано призвело до визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту.

Також колегія суддів звернула увагу, що відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року N 3782-XII нерозголошення відомостей про осіб, взятих під захист, може здійснюватися шляхом обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального  провадження, заміни прізвища, імені, по батькові у цих  документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або за ухвалою слідчого  судді, суду про зміну анкетних даних.

Водночас із матеріалів провадження вбачається, що в ході досудового розслідування було змінено анкетні дані особи свідка особи_7 на підставі постанови начальника, який не був включений в групу слідчих у цьому провадженні.

Окрім того, ВС зазначив, що слідчий експеримент за участю свідка проводився не в ідентичних погодних умовах та освітленні, які були під час події, а стороною обвинувачення в ході судового розгляду протилежне доведено не було.

За таких обставин колегія суддів погоджується, що протокол слідчого експерименту за участю свідка є недопустимим доказом з підстав, наведених у вироку.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли показання свідка не є показаннями з чужих слів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.