Приватні виконавці пропонують відмовитися від принципу «територіальності»

Наскільки доцільно заганяти приватних виконавців у виконавчі округи та чи відповідає це концепції реформування органів виконання рішень? Таке питання порушив на своїй сторінці у фейсбуці приватний виконавець виконавчого округу Київської області Павло Говоров.

«Актуальність даної теми обумовлена тим, що чим далі, тим більше колег приватних виконавців відчувають на собі «каральну руку Регулятора» за відкриття виконавчих проваджень в порушення принципу «територіальності», або ж місця пред’явлення виконавчого документу до виконання», - пише він.

За словами приватного виконавця, стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження» містить прив’язку до відкриття виконавчого провадження саме за місцем проживання/перебування боржника чи місцезнаходженням його майна, тим самим втілюючи принцип «територіальності» та поділ на виконавчі округи при відкритті виконавчих проваджень.

Разом із цим, та ж ст.24 вказаного Закону у ч.2 зазначає, що виконавчі дії у провадженнях, відкритих приватним виконавцем у своєму окрузі, можуть вчинятися ним по всій території України.

«Виникає цілком логічне питання: чиї інтереси забезпечує та захищає вищевказана прив’язка до боржника, його майна, при відкритті виконавчих проваджень?

Боржника? Вочевидь, що ні, адже порядок відкриття та направлення матеріалів виконавчого провадження однаковий, незалежно від місця відкриття ВП. Окрім того боржник може ознайомитися з матеріалами ВП в електронному вигляді в системі АСВП отримавши постанову про відкриття з ідентифікаторами доступу, а також за бажанням отримувати документи в межах ВП як в паперовому вигляді поштою, так і в електронному вигляді на електронну пошту.

Стягувача? Думаю, стягувачі, які змушені з одного кінця України їхати в інший для того, щоб реалізувати своє право та пред’явити виконавчий документ до виконання, безперечно «подякують» законодавцеві за таку редакцію ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження», як і за додаткові труднощі в реалізації свого права», - розмірковує спеціаліст.

Він переконаний, що запровадивши правовий інститут приватних виконавців законодавець фактично створив в Україні «ринок» примусового виконання рішень, адже стягувачі на ньому можуть звернутися за одержанням «послуги» примусового виконання рішення до виконавця на їх розсуд. На підтвердження свого твердження він наводить правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка в п.31,32 постанови від 05.12.2018 р. у справі №904/7326/17 наголошує на необхідності додержання основоположного принципу диспозитивності та права стягувача на вільний вибір виконавця при пред’явленні виконавчого документу до виконання.

Приватний виконавець звертає увагу, що «ринок» примусового виконання рішень є клієнтоорієнтованим саме на стягувачів. У той час як боржник, будучи зобов’язаною стороною, яка не хоче добровільно виконувати свої зобов’язання, – несе оплату вартості цих «послуг» у вигляді основної винагороди/виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

«Саме тому, абсолютно нелогічними та незрозумілими є положення ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження», які змушують стягувача звертатися за «послугою» примусового виконання рішення не там, де йому як «клієнту» зручно, та не до того виконавця чи органу ДВС, який він хоче обрати, а виключно за місцем проживання, перебування, роботи боржника або ж за місцезнаходженням його майна.

Вищевказана норма є повністю дискримінаційною на ринку по відношенню до приватних виконавців, які в силу Закону не можуть як ДВС відкрити свій філіал, відокремлений підрозділ в іншому виконавчому окрузі (іншій області) та прив’язані при відкритті виконавчого провадження без будь-яких раціональних на те причин лише до одного свого округу.

Як наслідок, виконавчі округу та принцип «територіальності» при відкритті виконавчих проваджень не захищають прав стягувача на вибір місця пред’явлення виконавчого документа до виконання, обмежують конкуренцію та розвиток правового інституту приватних виконавців, створюють штучні умови для тиску та притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за безпосереднє виконання рішень, тобто реалізацію своєї функції в державі», - вважає Павло Говоров.

Він наголошує, що таким чином існує об’єктивна необхідність у скасуванні прив’язок при відкритті виконавчого провадження до боржника чи його майна та забезпеченні безумовного права стягувача на вибір виконавця з яким зручно працювати та місця пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Спільнота приватних виконавців активно включилася у обговорення даного питання, проте з певною обережністю до радикальних висновків.

Зокрема, приватний виконавець Андрій Авторгов зазначив, що перед прийняттям Закону у 2016 році було багато дискусій, як «розсадити» виконавців по округам, аби їх кількість була рівномірною по всій території України, і стягувачі мали до них територіальний доступ. Разом з тим, при переході виконавчого провадження «в цифру» актуальність округів можливо буде поступово втрачатися. Так, наприклад, нотаріуси і приватні виконавці «прив’язані» певним чином до округів, а адвокати і арбітражні керуючі - абсолютно ні.

«Проте, чи буде справедливим покладення на боржника витрат виконавця, пов’язаних з виїздами в інший округ? Крім того, варто врахувати те, що «прив’язка» до округів існує, мабуть, у всіх країнах з примусовим виконанням, а «залітання» на чужий округ в певних країнах є порушенням внутрішніх правил чи етичних норм», - зазначає він стримуючі моменти.

Питання це слід вирішувати з користю для ВСІЄЇ спільноти з усіх округів, підтримує колегу приватний виконавець Зорян Маковецький.

«Або встановити чіткі правила, щоб унеможливити маніпуляції з рахунками, або взагалі зняти обмеження, щоб кожен міг відкрити виконавче провадження у будь-якому окрузі ( в тому числі і у Києві). Хоча, на моє особисте переконання, допоки в кожному з регіонів не буде хоча б по 50 ПВ, це зарано, оскільки знищить розвиток саме регіонального ПВ. … Є багато моментів за і проти, і кожен з них повинен бути обговорений публічно із залученням представників всіх регіонів. Однак, в кінцевому результаті все рівно вирішить законодавець», - вважає він.

А загалом, приходять до висновку у професійній спільноті, змінити можна будь-що, головне - щоб усі були готові дотримуватись цих змінених правил.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.