Надмірна тривалість цивільного провадження: позиція ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив рішення по справах № 31386/17 та №9849/15 Kirinčić та Marić проти Хорватії. Справи стосувалися скарг на порушення права на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та на відсутність ефективних національних засобів судового захисту для таких скарг.

Обставини справи

Kirinčić та інші проти Хорватії

Заявниками були Smiljka Kirinčić, Branka Ivančić та Smiljan Kirinčić. Вони є громадянами Хорватії 1932, 1952 та 1956 року народження і проживають в населених пунктах Добринь та Рієка (всі в Хорватії).

Протягом періоду з травня 2000 року до травня 2015 року заявники, яких представляв третій заявник, були залучені в провадження для регулювання права власності на раніше націоналізоване майно. Рішення суду першої інстанції в цивільному провадженні в жовтні 2002 року, підтримане по апеляції в грудні 2006 року, було на їх користь.

У лютому 2007 року один із обвинувачених у цивільному провадженні подав апеляцію з питань права, яке Верховний суд у кінцевому підсумку відхилив у травні 2015 року.

У листопаді 2014 року заявники подали клопотання про захист права на судовий розгляд протягом розумного строку до Голови Верховного Суду – засіб судового захисту згідно з Законом про суди від 2013 року, призначений для прискорення провадження.

У травні 2015 року Голова Верховного Суду визнав його клопотання добре обґрунтованим та наказав винести рішення по апеляції з питань права протягом шести місяців. Проте рішення вже було винесено за два дні до цього, яке було вручене заявникам в жовтні 2015 року.

Заявники подали конституційну скаргу на тривалість провадження в січні 2015 року. У жовтні 2016 року Конституційний суд відхилив скаргу. Він встановив, що час, який необхідно враховувати, починався з моменту прийняття рішення Головою Верховного Суду в травні 2015 року до вручення рішення Верховного Суду по апеляції заявників з питань права в жовтні 2015 року, трохи більше п’яти місяців. Таким чином їх право на судовий розгляд протягом розумного строку не було порушено.

Marić проти Хорватії

Заявник, Mirjana Marić, є громадянкою Хорватії, яка народилася в 1951 році і проживає в м. Загреб.

У жовтні 2007 року Marić  відкрила провадження про відшкодування збитків проти міста Загреб після дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої ожеледицею на дорозі, яка не була посипана сіллю. Окружний суд м. Загреб виніс остаточне рішення в апеляційному провадженні в березні 2017 року, присудивши їй відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана їй в травні 2017 року.

Покладаючись на Закон про суди від 2005 року, заявник подала клопотання про захист права на судовий розгляд протягом розумного строку в червні 2010 року, яке було остаточно відхилено Верховним судом у жовтні 2011 року.

Вона подала конституційну скаргу на надмірну тривалість провадження в січні 2014 року, стверджуючи, що засіб судового захисту, передбачений новим законом, Законом про суди від 2013 року, не був ефективним.

Конституційний суд відхилив її скаргу через невикористання інших засобів судового захисту у зв’язку з надмірною тривалістю провадження, зокрема, відповідно до Закону про суди  від 2013 року. Він не міг абстрактно розглянути її скаргу та сумніви щодо ефективності засобу судового захисту не означали, що вона не повинна спробувати їх спочатку.

Покладаючись на статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку), заявники скаржилися на надмірну тривалість провадження в їх справах та відповідно до статті 13 (права на ефективний засіб судового захисту) на відсутність ефективних національних засобів судового захисту для їх скарг.

Kirinčić та інші проти Хорватії

Суд встановив, що загалом провадження тривало 15 років та п’ять місяців на трьох рівнях юрисдикції. Це було явно надмірним і могло бути обґрунтованим лише винятковими обставинами, яких, проте, не було. Суд встановив, що в провадженні не була дотримана вимога «розумного строку» і була порушена стаття 6 § 1.

Marić проти Хорватії

Прийнятність

Уряд стверджував, що скарга заявника була неприйнятною, оскільки вона повністю не вичерпала національні засоби захисту, зокрема, процедуру відповідно до Закону про суди від 2013 року. Заявник стверджувала, що скарга до Конституційного суду була єдиним ефективним засобом судового захисту у її справі.

Спочатку Суд постановив, що період, який необхідно враховувати, складав трохи більше чотирьох років, він починався з дати набуття чинності Закону про суди від  2013 року та тривав до того часу, доки їй не було вручено остаточне рішення.

Він зазначив, що Закон про суди від 2013 року передбачав двоступеневу процедуру для надмірно тривалих проваджень: по-перше, можливо було отримати рішення голови суду, який розглядає справу, для прискорення провадження, яке могло б встановити граничний кінцевий термін у шість місяців. По-друге, було можливо отримати компенсацію за порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі Novak проти Хорватії  він встановив, що перший крок процедури – виключно прискорювальний засіб, неможливо вважати ефективним, оскільки він міг лише не допустити наступні порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку, коли таке порушення вже відбулося. З іншого боку, в справі Novak він постановив, що другий, компенсаційний засіб судового захисту, міг бути ефективним.

Проте другий засіб судового захисту мав обмеження: його було можливо використовувати лише в том випадку, коли скарга відповідно до першого прискорювального засобу була підтримана і суддя, який розглядав справу, не дотримався граничного кінцевого терміну для винесення рішення.

Таким чином, питання полягало в тому, чи заявники все-таки скористалися першим етапом засобу судового захисту. Суд виявив, що вони цього не зробили. Доступність другого засобу була настільки обмежена, що вона звільняла заявників від обов’язку спочатку використати початковий, виключно прискорювальний засіб.

Суд вважав зрозумілим, що Marić не використала виключно прискорювальний засіб, оскільки це виходило б за межі обов’язків, покладених на заявників відповідно до правил прийнятності Конвенції. З іншого боку, кожен, хто використав перший крок процедури, повинен був також використати другий крок для того, щоб вичерпати національні засоби судового захисту для цілей прийнятності, якщо суддя, який розглядав цю справу, не дотримався граничного крайнього строку для винесення рішення.

Сутність

Суд встановив, що уряд не надав жодного факту або аргументу, який обґрунтовував тривалість провадження у справі заявника, а також встановив порушення статті 6 § 1.

Стаття 13

Kirinčić  і Інші проти Хорватії

Заявники стверджували, що не отримували жодної компенсації за затягування провадження, яке тривало більше 15 років. Уряд стверджував, що доступні для заявників засоби судового захисту були ефективними.

Суд зазначив, що в травні 2015 року Голова Верховного Суду задовольнив їх клопотання про прискорення провадження в їх справі та наказав винести рішення протягом шести місяців. Проте рішення вже було винесено за два дні до цього.

З огляду на те, що до цього часу провадження тривало 15 років, засіб судового захисту можливо було вважати ефективним лише у випадку, якщо б він супроводжувався компенсаційним заходом. Проте отримання компенсації було неможливим, оскільки граничний термін винесення прискореного рішення не був перевищений. Таким чином, виключно прискорювальний засіб судового захисту згідно з Законом про суди від 2013 року не був ефективним засобом судового захисту для скарги заявників на тривалість провадження.

Суд перейшов до перевірки ефективності скарги до Конституційного суду. Він зазначив, що в грудні 2014 року Конституційний суд вирішив, що скарги на тривалість провадження могли бути подані лише якщо спочатку були використані інші засоби судового захисту.

Проте Суд зазначив, що у справі заявників Конституційний суд не брав до уваги загальну тривалість провадження у справі, більше 15 років, але розглядав лише період близько п’яти місяців між задоволенням Головою Верховного Суду їх запиту про прискорювальний засіб захисту та винесенням остаточного рішення у цивільній справі.

Він повторив, що засіб судового захисту для подання скарги на тривалість провадження може вважатися ефективним, лише якщо він може охопити всі етапи провадження та його загальну тривалість. Отже, він встановив, що скарги відповідно до статті 63 Закону про Конституційний Суд не були ефективним засобом судового захисту для заявників.

Суд зазначив, що рішення Конституційного суду у справі заявників відображає практику, що існувала з грудня 2014 до травня 2018 року, яка, безсумнівно, змінилася в березні 2019 року, коли Конституційний суд почав послідовно враховувати загальну тривалість провадження. Оскільки рішення, що пропонують змінити практику, були опубліковані в квітні та травні 2019 року, Суд вважав, що ця нова практика повинна була стати загальнодоступним знанням з листопада 2019 року.

Суд дійшов висновку, що з січня 2015 року до середини травня 2019 року конституційна скарга не була ефективним засобом судового захисту для скарг на тривалість провадження у справах, коли був наданий один із інших засобів судового захисту. Однак він був ефективним, якщо в такому засобі судового захисту було відмовлено.

Таким чином, заявники не мали ефективного засобу судового захисту для скарги на надмірну тривалість провадження в їхній справі і мало місце порушення статті 13.

Marić проти Хорватії

Суд звернув увагу на свої висновки у справі Marić стосовно статті 6 § 1, а також на те, що він відхилив заперечення уряду щодо невичерпання національних засобів судового захисту, оскільки вона не повинна була використовувати засіб судового захисту, доступний відповідно до Законів про суди від 2013 року.

Він дійшов висновку, що в її справі також мало місце порушення статті 13.

Стаття 41 (справедлива сатисфакція)

Суд постановив, що Хорватія повинна виплатити кожному з заявників у справі  Kirinčić і Інші проти Хорватії  9000 євро  відшкодування моральної шкоди та 22 євро спільно відшкодування видатків і витрат.

Також постановив, що Хорватія повинна виплатити заявникові у справі Marić проти Хорватії  1250 євро  відшкодування моральної шкоди та 2 500  євро – видатків і витрат.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.