Верховний Суд роз’яснив, що є аморальним проступком

Трудове законодавство не визначає поняття аморального проступку. Таке визначення є оціночною категорією. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/24585/17.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до Одеського державного аграрного університету, в якому просив скасувати наказ ректора ОДАУ про особовий склад; поновити його на посаді професора кафедри епізоотології та паразитології; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.

Зазначав, що на засіданні вченої ради, його не допустили до участі у конкурсі на заміщення вакантної посади професора кафедри епізоотії та паразитології, з посиланням на його аморальну та неетичну поведінку в колективі.

Пізніше, його було звільнено з займаної посади, у зв'язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного із зайняттям зазначеної посади в ОДАУ.

Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки жоден з аргументів, що були висловлені на засіданні вченої ради університету щодо його аморальної та неетичної поведінки в колективі, не був підкріплений належними доказами.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Апеляційний Суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову частково. Скасовано наказ про звільнення позивача із займаної ним посади професора кафедри епізоотології та паразитології та поновлено позивача на посаді професора кафедри епізоотології та паразитології. Стягнуто з університету на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також стягнуто на користь позивача відшкодування моральної шкоди.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що посада проректора з наукової роботи та міжнародних зв'язків не належить до посад, яким встановлено обов'язок здійснювати виховну функцію, а тому вчинення позивачем аморального проступку у цей період не може бути підставою для звільнення останнього на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки такий висновок не грунтується на нормах права, які регулюють зазначені правовідносини.

До суб'єктів, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України належать учасники освітнього процесу, зазначені у пункту 2 частини першої статті 52 Закону України «Про освіту» (зараз і надалі у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а також пункті 1 частини першої статті 52 Закону України «Про вищу освіту» (зараз і надалі у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники.

ВС підкреслив, що науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність (частина перша статті 53 Закону України «Про вищу освіту»).

Положеннями статті 55 цього Закону визначено, що основними посадами науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, є керівник, заступники керівника, діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом, професор, доцент, викладач, асистент тощо.  

Отже, посада проректора з наукової роботи та міжнародних зв'язків, яку обіймав позивач, відноситься до науково-педагогічних працівників, а тому висновок апеляційного суду про те, що він не підлягав звільненню за вказаний період роботи з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України, є помилковим.

Крім того, ВС зазначив, що трудове законодавство не визначає поняття аморального проступку. Таке визначення є оціночною категорією. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб

За змістом частини другої статті 54 Закону України «Про освіту» науково-педагогічні працівники зобов'язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; дотримуватися педагогічної етики; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства.

Також ВС відзначив, що підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов'язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Підставою для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України зазначено витяг із протоколу засідання вченої ради на якому окрім обрання кандидатур для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади професора кафедри епізоотології та паразитології, обговорювалося питання неетичної та аморальної поведінки позивача по відношенню до жінок - працівників ОДАУ.

Суд апеляційної інстанції надав належну оцінку протоколу засідання вченої ради, та правильно зауважив, що рішення про не включення позивача до бюлетеня для голосування на заміщення вакантної посади професора кафедри епізоотології та паразитології прийнято після виступів ректора, завідувача аспірантури, методиста, проректора та голови вченої ради, які надали загальну оцінку аморальної та неетичної поведінки позивача, не була підтверджена конкретними фактами, зокрема не встановлено дати скоєння аморального проступку; об'єктивної сторони проступку; його протиправності та зовнішнього вираження.

Так, установивши, що розгляд звернень щодо аморальної поведінки позивача на засіданні вченої ради відбувся формально, під час обговорення кандидатур, які були рекомендовані для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади професора кафедри епізоотології та паразитології, за результатами якого позивача не було включено до бюлетеня для голосування на заміщення вакантної посади, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що його звільнення з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.

На думку ВС, встановивши наявність підстав для поновлення позивача на роботі висновок суду апеляційної інстанції про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним та обґрунтованим.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи продовжують відпустку автоматично в дні хвороби: позиція Верховного Суду.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.