ВС вказав, із чого потрібно виходити при розмежуванні огляду та обшуку

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 759/3393/19 та встановив, що місцем події є місце вчинення кримінального правопорушення або місце виявлення ознак злочину. При цьому, місце виявлення ознак злочину може бути місцем події лише у випадках, коли на час проведення огляду невідомо конкретне місце скоєння злочину.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що  пізно вночі, знаходячись біля кафе, чоловік реалізуючи злочинний умисел щодо відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства, наблизився до потерпілої, яка розмовляла по мобільному телефону, та поштовхом в плече вибив із рук останньої належний їй мобільний телефон, після чого швидко підібрав зазначений мобільний пристрій, та, сховавши його до кишені, зник з місця вчинення злочину.

Власне, на цьому він не зупинився, та згодом вже з напарником вирішив продовжувати злочинну діяльність. Так, вони звернули увагу на раніше незнайомого їм чоловіка із сумкою, і  наблизившись до нього ззаду, стали наносити останньому удари по різних частинах тіла, у зв’язку з чим він втратив рівновагу та впав на землю. У свою чергу, злочинці зірвали з плеча потерпілого належну йому сумку, в якій знаходився мобільний телефон, чохол до телефону, навушники та грошові кошти в сумі 300 грн, та інше майно яке для потерпілого не становила матеріальної цінності, після чого вони зникли з місця злочину з викраденим майном.

За вироком суду першої інстанції їх було визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці; іншому на - 4 роки.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої та апеляційної інстанції, захисник засуджених подав касаційну скаргу, в якій, зокрема, наполягав на тому, що суди  не взяли до уваги доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим результату огляду місця події.

Так, щодо доводів сторони захисту про визнання недопустимими результатів огляду місця події Верховний Суд зазначив наступне.

Місцем події є місце вчинення кримінального правопорушення або місце виявлення ознак злочину. При цьому, місце виявлення ознак злочину може бути місцем події лише у випадках, коли на час проведення огляду невідомо конкретне місце скоєння злочину.

Крім того, при розмежуванні огляду та обшуку необхідно виходити з характеру дій органів правопорядку. Так, Верховний Суд неодноразово зазначав про неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 740/5066/15-к), від 26 лютого 2019 року (справа № 266/4000/14-к), від 19 березня 2019 року (справа № 380/157/14-к), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені статтею 233 частиною 2 статті 234 КПК.

Відповідно до статті 234 КПК обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, а тому, відповідно до приписів КПК, отримані внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані судом при прийнятті рішення.

ВС підкреслив, що висновок апеляційного суду про те, що огляд, проведений на підставі заяви власника приміщення є підставою для проникнення до житла без ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає необґрунтованим, адже для з'ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що огляд місця події за місцем тимчасового проживання засуджених проведений із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи може наявність прописки бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням.