Чи може ЖБК укладати з мешканцями квартир договори на надання послуг з централізованого опалення

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу №  910/17776/17,  в якій досліджував питання надання споживачу послуг з водопостачання та водовідведення, а також оплати за надані послуги.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що приватне акціонерне  товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду  міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу про стягнення 413 300,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення щодо  оплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Справа розглядалась судами неодноразово, в решті-решт під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, касатор звернувся з касаційною скаргою, зокрема зазначав, що суди, приймаючи оскаржувані судові рішення, надали неправильну оцінку доказам у справі, а також не врахували обставин того, що:

- відповідач є балансоутримувачем будинку, а тому як балансоутримувач є учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг і в залежності від цивільно-правових угод може виступати споживачем, виконавцем та виробником послуг, укладений сторонами договір на надання послуги водопостачання та водовідведення є дійсним та обов’язковим для виконання сторонами;

- висновки судів попередніх станцій про те, що відповідач не є виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення є такими, що суперечать вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Висновок Верховного Суду

Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, ВС нагадав, що 26.04.2014  набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 р. N 1198-VII, яким, зокрема, внесено зміни до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 р. N 1198-VII зміни, стаття 19 Закону Україну «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.  Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з постачання централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення», яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017), вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

Також ВС зауважив, що згідно зі ст. 4 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Крім того, ВС зазначив, що Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального постачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Відповідно до пункту 3.13 Правил, суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

ВС наголосив, як було з`ясовано судами попередніх інстанцій, ЖБК  не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення. ЖБК не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, а укладений між сторонами договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої води.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про те, що неможливість виконання зобов’язань за укладеним сторонами договору з боку ЖБК полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а також централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідних ліцензій, яких у ЖБК немає.

При цьому ВС відзначив, ЖБК  не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за такі комунальні послуги. Тобто, у ЖБК  відсутнє право виступати стороною в договорі. Саме ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавець послуг, зобов`язаний був укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.

Крім того, ВС підкреслив, що посилання на те, що укладений сторонами договір є дійсним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами, відхиляються касаційним судом, зважаючи на положення статті 607 ЦК України, у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.