Суд отримає нові можливості реагування на зловживання правами, а потерпілі – нові обов’язки

11:54, 16 июня 2021
Суд зможе визнавати зловживанням подання скарги на судове рішення, коли КПК встановлено заборону на його оскарження, подання клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом, заявлення завідомо безпідставного відводу: в «Слузі народу» розробили законопроект.
Суд отримає нові можливості реагування на зловживання правами, а потерпілі – нові обов’язки

14 червня у Верховній Раді зареєстровано законопроект 5661 щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та деяких інших законодавчих актів «щодо удосконалення окремих положень про судовий розгляд та досудове розслідування». Серед його авторів – народні депутати Денис Монастирський, Денис Маслов, Євгенія Кравчук, а також, як вказано у додатку, «авторський колектив» - ряд суддів.

Зокрема, до КПК вводиться нова стаття 24-1 «Неприпустимість зловживання процесуальними правами», яка передбачає наступне:

  1. Учасники кримінального провадження повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
  2. З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження (справи) слідчий суддя, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать засадам кримінального провадження, зокрема подання скарги на судове рішення, коли цим Кодексом встановлено заборону на його оскарження, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено слідчим суддею, судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших дій, які спрямовані на безпідставне затягування кримінального провадження чи перешкоджання виконанню судового рішення.
  3. Слідчий суддя, суд вживає заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником кримінального провадження його процесуальними правами, слідчий суддя, суд може застосовувати до нього заходи, визначені цим Кодексом.
  4. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, слідчий суддя, суд, з урахуванням обставин кримінального провадження (справи), своєю вмотивованою ухвалою має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Така ухвала слідчого судді, суду підлягає апеляційному оскарженню у випадках і в порядку, визначеному цим Кодексом.

Змінюються правила накладення грошового стягнення. Пропонується щоб ініціювати питання про його накладення мав право будь-який учасник кримінального провадження або слідчий суддя, суд за своєю ініціативою у випадку зловживання процесуальними правами, невиконання процесуальних обов’язків. Збільшується розмір такого грошового стягнення.

Зловживання правами є підставою для накладення грошового стягнення.

Так, слідчий суддя, суд зможе постановити ухвалу про накладення на учасника кримінального провадження грошового стягнення в сумі від 0,5 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених слідчим суддею, судом на учасника кримінального провадження, неприбуття без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою затягування кримінального провадження, судового розгляду.

Слідчий суддя, суд зможе постановити ухвалу про накладення на учасника кримінального провадження грошового стягнення у сумі від трьох до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків;

2) неодноразового зловживання процесуальними правами.

Ухвала про накладення грошового стягнення буде виконавчим документом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України. Суми грошового стягнення зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету та використовуються на фінансування забезпечення місцевих та апеляційних судів.

Відповідальність потерпілого

Змінюються права і обов’язки потерпілого. Так, якщо наразі у КПК прописано, що потерпілий просто може відмовитися давати пояснення чи показання, то законопроектом пропонується уточнити, що потерпілий має право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, якщо вони можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 КПК не підлягають розголошенню, або відмовитися давати показання у випадках, коли потерпілий згідно з цим Кодексом є стороною обвинувачення.

Додається обов’язок потерпілого – давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Вводиться нова стаття 57-1 «Відповідальність потерпілого», яка передбачає:

За завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду потерпілий несе кримінальну відповідальність.

За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду потерпілий несе відповідальність, встановлену законом.

Встановлюється можливість приводу потерпілого.

Так, у статті 140 прописується, що привід може бути і до потерпілого. Однак привід потерпілого також не може бути застосовано у випадках, коли потерпілий згідно з КПК є стороною обвинувачення.

Заборона на відвід судді у певних випадках

Змінюється стаття 81 «Порядок вирішення питання про відвід». Так встановлюється, що судді, який розглядає заяву на відвід слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, не може бути заявлений відвід.

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання процесуальним правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, слідчий суддя, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду, постановивши ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.

Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора

Змінюються правила оголошення відомостей, що викладені у матеріалах кримінального провадження, з метою унеможливлення зловживання процесуальними правами, змінюються правила розгляду скарг слідчим суддею. За загальним правилом такий розгляд буде здійснюватися без участі всіх заінтересованих осіб, але за окремої заяви скаржника має бути призначено судове засідання.

Зокрема змінюється стаття 306 КПК «Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування».

Зараз у ч. 3 прописано, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується, але відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Пропонується викласти її наступним чином:

«3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється без проведення судового засідання за відсутності особи, яка подала скаргу, а також за відсутності особи, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржується.

За заявою особи, яка подала скаргу, про розгляд скарги за її участю слідчий суддя призначає судове засідання. У разі неприбуття зазначеної особи, яка була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, без поважних причин, відповідна скарга залишається без розгляду».

Фіксування кримінального провадження

Проектом Закону передбачається обов’язкове фіксування розгляду слідчим суддею питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження, а в усіх інших випадках – за клопотанням учасників або на розсуд судді.

Змінюється стаття 107 КПК «Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження».

Так, встановлюється, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду слідчим суддею питання про обрання, зміну, продовження, скасування запобіжних заходів є обов’язковим. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду слідчим суддею питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій не здійснюється. В усіх інших випадках, під час розгляду питань слідчим суддею, застосування технічних засобів фіксування здійснюється за клопотанням присутніх під час розгляду учасників кримінального провадження або за ініціативою слідчого судді.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов’язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Окрема ухвала

Вводиться нова стаття 372-1 «Окрема ухвала слідчого судді, суду». Визначається порядок та умови складення такої ухвали, її зміст, особливості направлення, наслідки її невиконання або ігнорування, можливість її апеляційного оскарження.

Стаття передбачає наступне.

  1. Слідчий суддя, суд, виявивши під час розгляду кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інших матеріалів, віднесених до його компетенції цим Кодексом, порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам або органам для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
  2. Слідчий суддя, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків чи іншого порушення законодавства адвокатом, прокурором, слідчим або дізнавачем.
  3. В окремій ухвалі зазначається: закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги якого порушено; права чи законні інтереси учасників кримінального провадження, інших осіб, стосовно яких (в тому числі щодо їх майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом, якщо вони були порушені; в чому саме полягає зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків адвокатом, прокурором, слідчим чи дізнавачем або в чому саме полягає інше порушення закону; відомості про особу або орган, відповідальний за усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, чи відомості про орган, до повноважень якого згідно з законом належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, слідчого, дізнавача або адвоката.
  4. Окрема ухвала надсилається особі або органу, відповідальному за усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Окрема ухвала щодо прокурора, слідчого, дізнавача або адвоката надсилається органу, до повноважень якого згідно з законом належить притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб.

  1. З метою забезпечення виконання окремої ухвали слідчий суддя, суд встановлює у ній строк для надання відповіді та терміну, необхідного для її виконання, який не може бути меншим п’яти календарних днів з дня отримання такої ухвали.
  2. За наслідками розгляду відповіді про виконання окремої ухвали слідчого судді, суду або в разі неподання такої відповіді протягом встановленого строку, слідчий суддя може встановити новий строк для подання відповіді та/або накласти на особу, відповідальну за виконання окремої ухвали, чи на керівника відповідного органу, відповідального за виконання окремої ухвали, грошове стягнення. Грошове стягнення накладається за ініціативою слідчого судді, суду в порядку та у розмірі, передбаченому Главою 12 цього Кодексу.
  3. Сплата грошового стягнення не звільняє від обов’язку виконати окрему ухвалу і надати відповідь. Повторне невиконання цього обов’язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частиною шостою цієї статті.
  4. Окрему ухвалу слідчого судді, суду може бути оскаржено особами, яких вона стосується, в апеляційному порядку до суду вищої інстанції.

Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає.

Які ще зміни пропонуються

КПК доповнюється визначенням «забезпечення безпеки», з посиланням на профільний закон що регулює цю сферу суспільних відносин.

Уточняється термін «керівник органу досудового розслідування» (встановлюється, що керівник органу досудового розслідування – це вказані наразі у КПК особи, однак вони мають бути визначені в Єдиному реєстрі досудових розслідувань у конкретному кримінальному провадженні).

Перелік учасників кримінального та судового провадження доповнюється третіми особами, які є власниками або володільцями арештованого майна. Пропонується також уточнити окремі положення про третіх осіб, щодо яких вирішується питання про арешт майна.

Так, у статті 64-2 прописується, що права та обов’язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора або слідчого, за погодженням із прокурором, до слідчого судді, суду із клопотанням про арешт майна.

Третя особа, яка є власником або володільцем арештованого майна, має права та обов’язки, передбачені цим Кодексом для третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Засади кримінального провадження доповнюються неприпустимістю зловживання процесуальними правами.

Прописується, що сторона захисту має вжити заходи для забезпечення присутності свідків захисту. У разі необхідності суд сприяє сторонам у забезпеченні явки свідків.

Пропонується забезпечити можливість скасування арешту з майна, якщо такий не було скасовано прокурором під час закриття кримінального провадження, шляхом звернення до слідчого судді зі скаргою.

Уточняються наслідки неприбуття певних учасників кримінального провадження під час розгляду слідчим суддею, судом клопотань, заяв, з метою ефективного розгляду таких матеріалів та усунення правової невизначеності наслідків їх неявки.

Встановлюється можливість оголошення вступної та резолютивної частини повного тексту судового рішення, а також виключення.

Визначаються окремі особливості розгляду слідчим суддею матеріалів, клопотань, заяв та скарг при здійсненні судового контролю під час досудового розслідування.

Встановлюються додаткові вимоги до форми та змісту окремих клопотань, з метою унеможливлення зловживання процесуальними правами під час їх заявлення.

Також удосконалюються повноваження слідчих судів, суду щодо складання скороченого тексту судового рішення, встановлюються виключення, запроваджуються особливості апеляційного оскарження та вручення таких рішень.

Встановлюється можливість касаційного оскарження судових рішень апеляційної інстанції про призначення нового розгляду.

У провадженнях щодо кримінальних проступків передбачається можливість вирішити питання, які потребують встановлення під час підготовчого провадження.

Також проектом Закону пропонується покласти обов’язок забезпечення участі перекладача (сурдоперекладача) в кримінальних провадженнях на центри надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Обґрунтування змін

В пояснювальній записці до законопроекту автори зазначаються наступне.

«Відповідно до інформації яка була оприлюднена Верховним Судом за 2020 рік, на розгляд місцевих загальних судів надійшло усього 1 млн. 785 тис. справ і матеріалів кримінального судочинства (що близько на 500 тис. справ більше ніж в 2019 році). У той же час у судовій системі України вже більше року продовжують залишатися понад 1 900 вакантних посад суддів.

Така непропорційність між надмірною кількістю судових справ і недостатньою кількістю суддів перешкоджає здійсненню ефективного кримінального судочинства та призводить до надмірного навантаження на діючих суддів, у зв’язку із чим відповідні справи розглядаються в судах роками, з порушенням розумних строків.

В сукупності з вищевикладеним, окремі аспекти процедур судового розгляду та досудового розслідування в Кримінальному процесуальному кодексі України ускладнюють швидку та ефективну діяльність слідчих суддів, суду, сприяють накопиченню нерозглянутих справ в місцевих судах загальної юрисдикції. Багато інструментів судового контролю спрямованих на захист прав учасників судового розгляду, які існують в інших формах судочинства, в кримінальному наразі залишаються нереалізованими. Слідчі судді не мають достатніх процесуальних механізмів для здійснення якісного судового контролю під час досудового розслідування, що призводить до порушення прав учасників кримінального провадження та інших осіб, які в подальшому констатує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. 

Беручи до увагу ситуацію яка склалася з функціонуванням та відправлянням ефективного кримінального судочинства, враховуючи конституційний обов’язок держави забезпечити право громадян на доступ до правосуддя, створити належні умови для діяльності суддів, існує необхідність удосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства України в частині покращення процедур роботи слідчих суддів та суду, створення ефективних механізмів судового контролю за дотриманням прав та інтересів всіх учасників кримінального провадження», - зазначають вони.   

«В Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – Кодекс) існують окремі положення та комплекс прогалини, які перешкоджають та ускладнюють ефективність відправлення судом кримінального судочинства.

Одним з недоліків Кодексу є відсутність належного регулювання «зловживання процесуальними правами», «невиконання процесуальних обов’язків» учасниками кримінального провадження.

Ще у 2018 році Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в Ухвалі від 30.05.2018 року у справі № 676/7346/15-к констатував, що хоча у Кодексі не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. Аналогічними є позиції у постановах ККС ВС від 06.11.2019 року у справі № 300/474/17, ККС ВС від 11.07.2018 року у справі № 396/3082/14, ухвалі ККС ВС від 28.09.2020 року у справі № 308/2389/20. Враховуючи що такий інститут вже протягом тривалого часу успішно існує в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві, доцільно удосконалити кримінальне законодавство в цій частині, адже відсутність такого інституту в кримінальному процесуальному законодавстві позбавляє слідчого суддю, суд припиняти такі зловживання.

Крім того аналіз практики слідчих суддів дозволяє прийти до висновку, що з приводу оцінки фактичних обставин, які дозволяють слідчому судді застосувати положення ч. 3 ст. 206 і ч. 2 ст. 211 КПК України, слідчий суддя, суд, маючи обов’язок забезпечення права особи, фактично не має передбаченого процесуального механізму для його реалізації.

Таким чином виникає необхідність доповнення Кодексу нормою, яка б передбачала механізм своєчасного реагування на виявлені слідчим суддею, судом порушення прав людини шляхом постановлення окремої ухвали в межах здійснення судового контролю. Впровадження інституту окремої ухвали слідчого судді є необхідним, оскільки самі по собі вжиті заходи щодо припинення «свавілля» відносно особи та відновлення її природного права на свободу й особисту недоторканність не можуть бути достатніми в контексті положень ст. 6 Конвенції – права на справедливий суд і не забезпечать справедливої сатисфакції щодо протиправних дій осіб наділених владними повноваженнями (слідчий, прокурор, установа, в якій тримається особа).

До того ж слідчий суддя, суд повинен мати не тільки процесуальну можливість постановити окрему ухвалу у випадку виявлення порушень права особи в межах процесуальних заходів, які здійснюються у кримінальному провадженні, але й контролювати реальне виконання такої ухвали, яке, безумовно, не може мати суто формальний характер.

Адже відсутність ефективних інструментів здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (ухвал) слідчого судді, суду досить часто призводить до їх невиконання, зволікання з виконанням або взагалі до повного ігнорування. В той же час в інших видах судочинства існують достатньо дієві та ефективні інструменти (та ж сама окрема ухвала, широкі повноваження суду накладення стягнень за невиконання покладених обов’язків тощо).

Окремо слід зазначити про те що чинний інститут грошового стягнення не дозволяє іншим учасникам кримінального провадження, крім слідчого та прокурора, звертатися з відповідним клопотанням про накладення такого стягнення до суду, слідчого судді, а тому сферу його застосування доцільно розширити.

Що стосується швидкості та якості кримінального процесу, то на відміну від інших видів судочинства слідчі судді та суд в кримінальному процесі суттєво обмежені у праві складання скороченого тексту судового рішення (вступної та резолютивної частини), а обов’язок проголошення повного тексту прийнятого судового рішення взагалі на даний час вже не є виправданим, адже кожен учасник кримінального провадження який бере участь в судовому засіданні має право отримати копію судового рішення безпосередньо після його проголошення та самостійно ознайомитися з його змістом.

У Кодексі відсутнє належне визначення заходів забезпечення безпеки осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві, та посилання на профільний закон, що спряє правовій невизначеності під час застосування таких заходів на практиці.

Надмірним є обов’язкове технічне фіксування розгляду слідчим суддею всіх матеріалів і питань, навіть коли це не є необхідним для дотримання засад кримінального провадження. 

Неможливість здійснення приводу потерпілого часто затягує кримінальні провадження у випадках коли відсутні інші свідків вчинення кримінального правопорушення.

Під час провадження щодо кримінальних проступків суд не проводить підготовче судове засідання та не встановлює питання, обов’язкові для цієї стадії, що порушує права обвинуваченого та може призвести до негативних наслідків в подальшому.

Апеляційний суд має широкі повноваження в питаннях призначення нового розгляду і повернення справи до суду першої інстанції, що в деяких випадках сприяє затягуванню кримінального судочинства, а відсутність можливості касаційного оскарження таких рішень призводить до неоднакової практики застосування таких повноважень судом апеляційної інстанції.

Процедура залучення перекладача у справах щодо осіб, які не володіють державною мовою та/або є глухими, німими або глухонімими, обтяжує суд невластивими функціями пошуку відповідного перекладача, та суттєво затягує розгляд справ.

У Кодексі також залишається невирішеним питання подальшого скасування арешту з майна, якщо прокурором одночасно з закриттям кримінального провадження не скасовано такий, хоча вже існує відповідна позиція Верховного Суду з цього питання (ВП ВС від 30.06.2020 № 727/2878/19).

У Кодексі також залишається юридична невизначеність наслідків неявки певних осіб під час розгляду слідчим суддею клопотань, про що також зазначав Верховний Суд (Постанова ВП ВС від 15.04.2021 № 11-727сап19).

Також на сьогодні у Кодексі відсутній єдиний процесуальний порядок, який би регламентував процедуру розгляду слідчим суддею клопотань, заяв та скарг, що віднесені до його повноважень, попри те що порядок і процедура розгляду слідчим суддею тих питань, що віднесені до його компетенції відрізняються від інших, передбачених у Кодексі.

Крім того є необхідність внесення технічних виправлень до деяких положень Кодексу», - вказують автори законопроекту.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій. 

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Paperless и отмена штампа в паспорте: как это будет работать
Paperless и отмена штампа в паспорте: как это будет работать
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Богдан Гриновецький
    Богдан Гриновецький
    голова Івано-Франківського апеляційного суду
  • Ігор Смолій
    Ігор Смолій
    суддя Окружного адміністративного суду міста Києва
загрузка...