Поділ майна після розлучення подружжя: коли майно визнається особистою приватною власністю

Непідтвердження спільного проживання сторін після розірвання шлюбу у фактичних шлюбних відносинах свідчать про те, що будь-яке майно, придбане після розірвання шлюбу, є особистою приватною власністю.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 456/3506/16-ц.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя. Позовна заява мотивована тим, що за рішенням суду шлюб розірвано,  та через декілька місяців після розірвання шлюбу відповідач придбав автомобіль.

Вважає, що зазначений транспортний засіб фактично набутий під час шлюбу за спільні кошти, а тому належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності. Зазначає, що перебуваючи у шлюбі, вони були на заробітках в Італії та за спільно зароблені кошти ними і було придбано вказаний автомобіль.

Окрім цього, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, ними було придбано: автомобіль марки «ГАЗ-24», кузов, шасі чорного кольору та гараж. Оскільки сторони не досягнули домовленості щодо поділу майна подружжя, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині:

визнання автомобіля марки «Citroen Jumpy» спільною сумісною власністю подружжя;

визнання за позивачем права власності на Ѕ частину автомобіля марки «Citroen Jumpy»;

визнання за відповідачем права власності на S частину автомобіля марки «Citroen Jumpy».

Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог цій частині відмовлено.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, апеляційним судом встановлено, що достатніх належних та допустимих доказів того, що на придбання автомобіля  були витрачені спільні кошти позивача та відповідача, суду надано не було.

При таких обставинах апеляційний суд, дослідивши докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, зробив обґрунтований висновок, що у цьому конкретному випадку відсутні правові підстави для визнання автомобіля, придбаного відповідачем не за час шлюбу, об’єктом права  спільної сумісної власності та визнання за позивачем права власності на S частину спірного автомобіля

При цьому ВС урахував, що спільного проживання сторін після розірвання шлюбу у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства тощо не підтверджено, а відтак будь-яке майно, придбане відповідачем після розірвання шлюбу, є його особистою приватною власністю.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України входить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про відшкодування витрат на надану професійну правничу допомогу.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.