Верховний Суд висловився про стягнення виконавчого збору

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу №460/2478/19, та встановив, що у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов’язком, не правом державного виконавця.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Приватне акціонерне товариство «Р» звернулося до суду з позовом у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу ДВС про арешт майна боржника;

- визнати протиправною та скасувати постаново цього ж головного державного виконавця про арешт коштів боржника;

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Восьмий апеляційний адміністративний суд змінив рішення Рівненського окружного адміністративного з підстав, викладених у мотивувальній частині своєї постанови, у решті - залишив  без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «Р».

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, що відповідає змісту статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Таке тлумачення судом першої інстанції підстав для стягнення виконавчого збору базується на застосуванні попередньої редакції статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка на момент виникнення спірних правовідносин, втратила чинність.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки постанова відповідача про стягнення виконавчого збору прийнята 30 жовтня 2018 року в рамках виконавчого провадження про стягнення основного боргу, яке за даними автоматизованої системи виконавчих проваджень зазначене як завершене, то державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу зобов`язаний був прийняти постанову про стягнення частини або повністю виконавчого збору згідно його постанови від 30 жовтня 2018 року, яку мав зареєструвати в автоматизованій системі виконавчих проваджень і тільки після дотримання послідовності цих дій прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору.

Висновок Верховного Суду

Аналізуючи норми Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) та положення Інструкції №512/5, колегія суддів приходить до висновку, що згідно з частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору вноситься при першому надходженні виконавчого документа держаному виконавцю. При наступних пред’явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується у частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Вказане узгоджується з пунктами 20, 22 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 відповідно до яких повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону.  У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов’язково роз’яснюється порядок повторного пред’явлення виконавчого документа до виконання. При закінченні виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у які зазначаються підстава з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або суми стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Таким чином законодавець визначив, що після повернення виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, у якому наводить суму стягнутого та залишок нестягненої суми виконавчого збору задля того, щоб відкоригувати послідуюче стягнення виконавчого збору, у разі повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Водночас, така сума стягнення аж ніяк не впливає на розмір виконавчого збору, який після внесення змін до статті 27 Закону № 1404-VIII стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Отже, саме тому у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями суду апеляційної інстанції про те, що державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу зобов`язаний був прийняти постанову про стягнення частини або повністю виконавчого збору згідно його постанови від 30 жовтня 2018 року, яку мав зареєструвати в автоматизованій системі виконавчих проваджень і тільки після дотримання послідовності цих дій прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору, оскільки:

По-перше, постанова про стягнення виконавчого провадження у розумінні Закону  № 1404-VIII є виконавчим документом і відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону підлягає примусовому виконанню.

Як свідчать обставини справи, 30 жовтня 2018 року державний виконавець виніс постанову про стягнення з ПАТ «Р» виконавчого збору у розмірі 4 590 296,12 доларів США та 18 270,00 грн. Правомірність цієї постановм  не є предметом розгляду даної справи і ґрунтується на положеннях частини другої та четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII . Така постанова є  чинною та не скасована у судовому порядку.

Постанова про повернення виконавчого документу прийнята саме на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з надходженням заяви ПАТ «А».

10 вересня 2019 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП з виконання постанови ВП № 57556031 виданої 30 жовтня 2018 року головним державним виконавцем щодо стягнення із ПАТ «Р» виконавчого збору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови від 30 жовтня 2019 року про стягнення виконавчого збору у відповідності до вимог чинного законодавства за наслідками повернення виконавчого документа зі стягнення боргу у межах ВП.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Р» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, у чому полягає ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.