Чи може потерпілий касаційно оскаржити невідповідність призначеного покарання тяжкості правопорушення засудженого

Потерпілий або його законний представник чи представник мають право на касаційне оскарження судових рішень з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. У даному випадку оскарження потерпілим судових рішень з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, враховуючи законодавчі обмеження, становлять приватний інтерес потерпілого у контексті права відстоювати свою позицію і намагатися встановленими законом засобами досягти зміни або скасування судового рішення. До такого висновку дійшла Об`єднана палата (ОП) Касаційного кримінального суду Верховного Суду, розглянувши справу № 641/5714/19.

Обставини справи

Чоловік 16 травня 2019 року приблизно о 15 годині у Харкові, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, відкрито викрали у особи полімерний пакет, у якому знаходились кошти в сумі 1300 доларів США та 1000 гривень, мобільний телефон та інші особисті речі, які не представляють для потерпілого матеріальної цінності, чим заподіяли матеріальну шкоду на загальну суму 35 426 гривень.

За вироком Комінтернівського районного суду Харкова від 29 жовтня 2019 року чоловіка  засуджено за ч. 2 ст. 186 КК (грабіж) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки. За ухвалою Харківського апеляційного суду від 21.01.2020 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами захисників в інтересах обвинуваченого в частині призначення покарання змінено, на підставі ст. 69 КК пом’якшено призначене за ч. 2 ст. 186 КК покарання до 3 років 6 місяців позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Захисник у касаційній скарзі в інтересах засудженого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду на підставі ст. 75 КК (Звільнення від відбування покарання з випробуванням), бо на його думку, при призначенні покарання судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги інші обставини, які пом`якшують покарання, а саме: активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні батьків пенсійного віку, належним чином не враховано позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, а також думку потерпілого про можливість виправлення без ізоляції від суспільства. На переконання захисника, суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення доводів сторони захисту про неврахування всіх пом`якшуючих обставин та наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК.

Потерпілий просив так само звільнити від відбування покарання з випробуванням.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що при призначенні покарання не було належним чином враховано дані про його особу, зокрема те, що на розгляді в суді перебувають обвинувальні акти щодо нього за ч. 1 ст. 309 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту), ч. 2 ст. 15 (Замах на злочин), ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК. Указує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, свого рішення належним чином не мотивував, не оцінив всі доводи прокурора та не надав обґрунтованої відповіді на них.

Підстави розгляду кримінального провадження ОП: необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВС 25.01.2018 (справа № 766/4296/16-к), та забезпечення єдності судової практики про право потерпілого подати касаційну скаргу з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

Позиція ОП: змінено вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, пом’якшено призначене покарання за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Аналіз п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК вказує на те, що потерпілий як суб’єкт касаційного оскарження є носієм приватного інтересу. Приватний інтерес у кримінальному процесі – це інтерес не наділених державновладними функціями учасників кримінального провадження, а також інтерес суб’єктів, які здійснюють кримінальне провадження, зумовлений їх соціальним статусом приватної особи, а не кримінальним процесуальним статусом. Норма, передбачена п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК, наділяє правом потерпілого на касаційне оскарження у частині, що стосується його інтересів, та містить обмеження – у межах вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд вказав, що у даному випадку оскарження потерпілим судових рішень з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, враховуючи законодавчі обмеження, становлять приватний інтерес потерпілого у контексті права відстоювати свою позицію і намагатися встановленими законом засобами досягти зміни або скасування судового рішення. У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого у ході судових дебатів у судовому засіданні від 29.10.2019 потерпілий повідомив, що заподіяну матеріальну та моральну шкоду йому відшкодовано, він претензій не має, останній вибачився і вони примирилися, а тому просив не позбавляти обвинуваченого волі і призначити йому покарання умовно. Подальше, як апеляційне, так і касаційне, оскарження потерпілий здійснював у межах свого приватного інтересу щодо відстоювання своєї позиції, заявленої під час кримінального провадження в суді першої інстанції, тобто з дотриманням вимог п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК.

ОП дійшла висновку, що за змістом п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК потерпілий або його законний представник чи представник мають право на касаційне оскарження судових рішень з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. Разом з тим ОП визнала доводи касаційних скарг захисника та потерпілого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості частково обґрунтованими. Так, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про неможливість виправлення без ізоляції від суспільства. Апеляційний суд за наявності відповідних підстав обґрунтовано застосував до обвинуваченого положення ст. 69 КК. Переконливих доводів, які б свідчили про можливість звільнення на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням захисник та потерпілий у касаційних скаргах не навели і таких даних за матеріалами кримінального провадження не встановлено.

Проте апеляційний суд, призначаючи обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 186 КК, із застосуванням ст. 69 КК у вигляді позбавлення волі саме у розмірі 3 роки 6 місяців, своє рішення належним чином не вмотивував та при цьому не врахував всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, у тому числі думку потерпілого, якому відшкодовано матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі і який просив не позбавляти волі нападника, та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований і має за місцем роботи виключно позитивні характеристики. За таких обставин у даному конкретному випадку судом апеляційної інстанції допущено диспропорцію, яка свідчить про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення з огляду на характер дій нападника і компенсацію останнім наслідків таких дій та особі засудженого, враховуючи всі встановлені судами дані про нього, внаслідок суворості.

Отже, на думку ОП, наведене дає підстави для пом’якшення призначеного засудженому покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 2 років 6 місяців. При цьому враховуються всі обставини даного конкретного кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого та думка потерпілого щодо виду і розміру покарання у їх сукупності. Саме таке покарання ОП вважає за своїм видом і розміром необхідним та достатнім для виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень та таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.