Умисне вбивство з хуліганських мотивів: ВС висловився з приводу кваліфікації

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 161/17022/17 та встановив, що хуліганський мотив в діях особи, що призвів до вбивства потерпілого, становить кваліфікуючу ознаку та охоплюється складом злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, і додаткової кваліфікації за ч.2 ст. 296 КК України не потребує.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловік, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на проїзній частині, з метою вчинення хуліганський дій, на зауваження потерпілого щодо поведінки в якості малозначного та нікчемного приводу, з мотивів явної неповаги до суспільства, разом з іншими особами грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи особливу зухвалість відносно потерпілого, з метою заподіяння йому смерті, із хуліганських мотивів умисно наніс один удар ножем у задню ділянку грудної клітки, спричинивши тілесні ушкодження, які належать до тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення, і спричинили смерть потерпілого.

За вироком місцевого суду чоловікові призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі прокурор стверджував, що апеляційний суд необґрунтовано погодився із висновками суду першої інстанції щодо виключення з обсягу обвинувачення кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 296 КК.

Розглядаючи справу, судді ВС зазначили, що за нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямий або непрямий умисел), коли особа усвідомлює, що у результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків.

Згідно з усталеною судовою практикою як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК дії винного кваліфікуються, коли він позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням  малозначного приводу, що й було встановлено у даному кримінальному провадженні.

Тому колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками суду апеляційної інстанції, що хуліганський мотив в діях засудженого, який привів до вбивства потерпілого, становить кваліфікуючу ознаку та охоплюється складом злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України і додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 296 КК України не потребує.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження, встановив ці ж самі обставини та погодився з висновками суду першої інстанції про виключення як зайво вміненого обвинувачення  за ч. 2 ст. 296 КК.

ВС зауважив, що у даному кримінальному провадженні вчинення незаконних дій особи під малозначним приводом призвели до непоправних наслідків у вигляді позбавлення життя потерпілого, чим спричинено шкоду також відносинам, якими забезпечується охорона здоров’я та особистої недоторканості особи. Врахування таких наслідків необхідне при вирішенні питань щодо кваліфікації вчиненого хуліганства за сукупністю з іншими злочинами, а також при наданні кримінально-правової характеристики, тобто коли у зв’язку з учиненням хуліганства виникають питання комплексної оцінки ступеня тяжкості вчиненого.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність кваліфікації дій засудженого лише за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, виходячи саме з того, що засуджений мав хуліганський мотив під час вбивства потерпілого, що охоплюється складом злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, тобто вбивства, вчиненого на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу, та додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує.

Перевіривши докази та правильність кваліфікації дій засудженого, суд апеляційної інстанції  обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про виключення з обсягу обвинувачення обвинувачення за ч. 2 ст. 296 КК, з чим погодилась і колегія суддів Верховного Суду.

Крім того, ВС зазначив, що положеннями ст. 65 КК передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи особі покарання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не дотримався вимог закону і не врахував конкретні обставини справи, наслідки у вигляді смерті потерпілого, особу винного. Крім того, факт вчинення засудженим нового злочину після його неодноразового засудження за вчинення умисних корисливих злочинів свідчить про відсутність у нього життєвої установки на виправлення.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо оскарження постанови приватного виконавця, якою накладено арешт на грошові кошти.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.