Залік однорідних зустрічних вимог з участю нерезидентів: позиція ВС

29 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області як процесуального правонаступника) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 1 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 817/1200/15 (провадження № К/9901/34349/19) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРГАН ФЕНІЧЕ» до Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – Міністерства юстиції України, про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги, а також скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд постановив, що в разі припинення зобов’язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, установлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог і складу учасників їхнього зарахування.

Обставини справи

Підставою для нарахування пені згідно з податковим повідомленням-рішенням стали висновки контролюючого органу, зроблені в акті перевірки, про порушення платником вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» через ненадходження валютної виручки за продукцію, експортовану за контрактом на адресу фірми-нерезидента. Контролюючий орган звернув увагу на недопустимість проведення позивачем взаємозаліку заборгованостей за поставлену на експорт продукцію та отримані послуги і товари за імпортними контрактами, оскільки вимоги сторін за експортним контрактом та імпортними контрактами неоднорідні та щодо заліку була прийнята заборгованість товариства перед 25 контрагентами-нерезидентами, які не є стороною контракту. Передумовою для цього податковий орган уважав відмінність предметів постачання за експортними операціями (товари) та за імпортними операціями (послуги).

Суть спору полягала в установленні відповідальності, прав і обов'язків сторін щодо валютного контролю за операціями відповідно до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), зобов'язання резидента в яких припинені шляхом заліку однорідних зустрічних вимог з участю кількох нерезидентів.

Суди неодноразово розглядали цю справу. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, частково задовольнив позов: визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення, а в іншій частині позовних вимог суд відмовив. Суди попередніх інстанцій встановили, що вимоги щодо заборгованості, залік яких відбувся, були однорідними, оскільки мали грошовий характер і були виражені в тій самій валюті. Суди також дали юридичну оцінку факту заліку однорідних зустрічних вимог між позивачем і фірмою-нерезидентом, який був здійснений з урахуванням заборгованості позивача за імпортними контрактами перед іншими нерезидентами-постачальниками. Та обставина, що в заліку однорідних зустрічних вимог одночасно брали участь більше, ніж дві сторони у зобов’язаннях, де кредитори стосовно позивача та один до одного виступали боржниками і навпаки, не змінює сутності заліку як способу припинення зобов’язання за зовнішньоекономічними договорами.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Висновок Верховного Суду

Чинне законодавство не забороняє та не обмежує законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само чинне законодавство не пов’язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з окремими видами договорів як обов’язковою умовою припинення зобов’язання в такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов’язаннях, де кредитор за одним зобов’язанням є боржником в іншому. Тобто сторони одночасно беруть участь у двох зобов’язаннях, а кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, і навпаки.

Однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов’язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов’язання сторін виконуються однаково, тоді як підстави виникнення зобов’язань можуть бути різними.

Презюмується, що валютна виручка має надійти відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту за чинними зобов’язанням. Якщо зобов’язання припинене, то підстав для надходження валютної виручки немає.

У разі припинення зобов’язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, установлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог і складу учасників їхнього зарахування. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог і припинення внаслідок цього зобов’язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом із наступним дослідженням належних доказів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.