За яких умов об’єкт незавершеного будівництва, який зведено за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної власності подружжя: позиція ВС

Об’єкт незавершеного будівництва, який зведено за час шлюбу і будівництво якого фактично закінчено, а сам об’єкт експлуатується за своїм функціональним призначенням, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку письмового провадження справу № 359/3859/17  за позовом однієї особи до іншої про визнання об’єкта незавершеного будівництва житлового будинку об’єктом спільного майна подружжя та визнання права власності на частку об’єкта незавершеного будівництва житлового будинку.

Обставини справи

У травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку об`єктом спільного майна подружжя та в порядку поділу майна визнати за позивачем право власності на частину об`єкту.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 лютого 2015 року в справі № 359/7722/14 встановлено, що з 1 вересня 2001 року до 23 квітня 2014 року сторони перебували в шлюбі, під час якого, використовуючи спільні кошти, побудували житловий будинок; встановлено, що на час розгляду цієї справи будівництво будинку завершено. Указаним рішенням чоловіку відмовлено в задоволенні позову про визнання будинку об`єктом спільної власності подружжя та визнання права власності на його частину з тих підстав, що будинок не прийнятий в експлуатацію та не зареєстрований як об`єкт права власності, та встановлено, що сторони у справі є власниками будівельних матеріалів, обладнань та конструкцій, що були використані для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, і частка кожного з них у даному майні становить певну частину.

Зазначав, що дружина як особа, на яку оформлена проектно-дозвільна документація на будинок, навмисно ухиляється від вчинення дій щодо прийняття будинку в експлуатацію, при цьому проживаючи в указаному будинку. У зв`язку з цим позивач просив визнати за ним право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, зазначаючи, що сторони під час перебування у шлюбі фактично побудували новий будинок з новим фундаментом.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва не дозволяє здійснити його поділ між сторонами, які мають право на частину будівельних матеріалів, використаних у ході його будівництва.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу задоволено; скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2019 року та ухвалено нове рішення такого змісту:

- позовні вимоги задоволено;

- визнано об`єкт незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя;

- визнано за позивачем та відповідачем в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину об`єкта.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; згідно з технічним паспортом на зазначене нерухоме майно будинок станом на жовтень 2014 року був готовий на 97%, а відповідач разом з дітьми проживає в указаному будинку, який забезпечений електро-, газо- й водопостачанням та іншими необхідними побутовими умовами, тобто будівництво його фактично закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не прийнятий в експлуатацію і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача, а позивач позбавлений можливості оформити право власності, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу.

У січні 2020 року жінка подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, просила її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона є власником домоволодіння на підставі договору дарування від 1 грудня 2006 року. Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 240 від 10 березня 2009 року надано дозвіл на перебудову житлового будинку за вказаною адресою, а не побудову нового, як зазначив суд апеляційної інстанції, у зв`язку з чим у суду не було законних підстав визнавати спірний будинок об`єктом незавершеного будівництва. До спірних правовідносин потрібно застосовувати статтю 62 СК України, оскільки спірний будинок є особистою приватною власністю дружини, який істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат.

Вказує, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені 23 квітня 2014 року, а тому відсоток готовності перебудованого будинку потрібно визначати на цей період шляхом проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду з огляду на таке. Тлумачення статті 61 СК України свідчить про те, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були набуті. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). У справі, що переглядалася, апеляційний суд на підставі технічного паспорта на житловий будинок установив, що його готовність становить 97%. У зв’язку з тим, що об’єкт незавершеного будівництва – житловий будинок готовий до експлуатації, будівництво його фактично закінчено, він експлуатується за своїм функціональним призначенням, не приймається в експлуатацію і право власності на нього не оформлюється з волі відповідача, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання спірного об’єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю сторін із визначенням їх часток у праві спільної сумісної власності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.