Чи є факт проживання у квартирі осіб, які не є її власниками, належним доказом її здачі в оренду: позиція ВС

Факт проживання у квартирі осіб, які не є її власниками, ще не є належним доказом її здачі в найм (оренду). До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження  касаційну скаргу за позовом особи, яка діє в інтересах неповнолітньої, до іншої особи, яка так само діє в інтересах іншої неповнолітньої, третя особа – Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою, стягнення частини доходу від здачі її в оренду на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у справі №127/2011/20.

Обставини справи

У січні 2020 року позивач, яка діє в інтересах неповнолітньої, звернулася до суду із позовом до іншої особи, яка діє в інтересах іншої неповнолітньої, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою, стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що неповнолітні є співвласниками по 1/2 частці квартири. Право власності на зазначене майно ними набуто на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач зазначала, що відповідач по справі одноособово володіє, користується та розпоряджається квартирою, використовує квартиру у власних цілях та отримує прибуток від здачі квартири в оренду. Відповідач, не узгоджуючи жодних питань щодо використання квартири, яка перебуває у спільній власності неповнолітніх, здала квартиру в найм (оренду) стороннім особам. Протягом трьох років отримує орендну плату та весь дохід одноособово привласнила.

Позивач стверджувала, що протягом 2017-2019 років відповідач отримувала орендну плата за здачу в оренду спільного майна, проте частину орендної плати позивачу не відшкодовано, а також протиправними діями відповідача завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні права власності.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, усунути перешкоди в користуванні квартирою, шляхом забезпечення доступу до неї, надати ключі від вхідних дверей квартири. Стягнути з відповідача частини доходу від здачі квартири в оренду у розмірі 64 тис. грн та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2020 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди в користуванні квартирою, шляхом забезпечення доступу до неї, з наданням ключів від вхідних дверей квартири. Стягнуто на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні спірною квартирою, у зв'язку із чим її порушене право підлягає захисту у обраний нею спосіб шляхом зобов'язання відповідача надати ключі від вхідних дверей, що і забезпечить безперервний доступ до об'єкта права власності, 1/2 частини якого належить позивачу.

Вимога позивача про стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду визнана необґрунтованою, не підтвердженою належними доказами про реальну можливість отримання відповідачем доходу від здачі квартири. Матеріали справи не містять доказів того, що договори оренди квартири були укладені і відповідно були правові підстави для отримання орендної плати, а тому вимоги про стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду у розмірі 64 тис. грн до задоволення не підлягають.

Враховуючи глибину душевних страждань позивача у зв'язку з неможливістю користування квартирою, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди визнанні такими, що підлягають до часткового задоволення у розмірі 2 тис. грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пред'явлення вимоги про стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду покладає на особу обов'язок довести, що ці доходи є і дійсно були отримані відповідачем. Намір і очікування позивача отримати частину доходу від здачі квартири в оренду пов'язувалися з укладенням договору оренди між відповідачем та іншими особами. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що договори оренди квартири були укладені. Вимога про стягнення частини доходу з відповідача за здачу квартири в оренду позивачем, відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, не доведена.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що правовіпідстави для збільшення розміру моральної шкоди, яку визначив суд першої інстанції, відсутні.

13 січня 2021 року позивач подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду, а також моральної шкоди у розмірі 2 тис. грн і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/16621/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджувала, що матеріали справи містять докази здачі відповідачем квартири в оренду, яка знаходиться у спільній часткові власності сторін спору. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2 тис. грн, суди попередніх інстанцій належним чином не обґрунтували свої рішення.

Судові рішення у частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод користування квартирою не оскаржуються, отже не є предметом касаційного перегляду згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Згідно зі статтею 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У частині першій статті 811 ЦК України визначено, що договір найму житла укладається у письмовій формі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, районний суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги в частині стягнення 1/2 частини доходу, отриманого відповідачем від здачі квартири в оренду, задоволенню не підлягають, оскільки позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог не надала належних доказів, що відповідач 34 Справи у спорах, що виникають із договорів найму (оренди) житлових та нежитлових приміщень протягом 2017 – 2019 років отримав дохід у розмірі 128 000 грн від передачі в оренду третім особам зазначеної квартири. Верховний Суд звернув увагу на те, що проживання у зазначеній квартирі осіб, які не є її власниками, не свідчить про те, що вони протягом певного періоду часу сплачували орендну плату за користування квартирою на користь відвідача. Звернення до правоохоронних органів представника позивача щодо конфліктних ситуацій з приводу користування спірною квартирою третіми особами також не є належним доказом здачі квартири в оренду та отримання доходу в заявленій сумі. Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року заочне рішення Вінницького міського суду від 27 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишено без змін.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.