Можливі наслідки порушення умов кредитного договору: практика ВС

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на корить кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов’язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 751/3510/15-ц.

Обставини справи

Акціонерне товариство «У» звернулося до суду з позовом до відповідача  та просило: звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки  від 02 лютого 2007 року, укладеним між АТ «У» та відповідачем, а саме квартиру, що належить  відповідачу на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, для задоволення вимог АТ «У», що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту від 02 лютого 2007 року в розмірі 7 680,27 доларів США - заборгованість по кредиту та процентах, 4 091,75 грн - пеня;

встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

Позовна заява мотивована тим, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «У», правонаступником якого є АТ «У», та громадянином України укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому 38 000,00 доларів США зі строком повернення кредиту не пізніше 01 лютого 2018 року. Виконання зобов`язань позичальника забезпечує укладений з  відповідачем договір іпотеки від 02 лютого 2007 року, за яким в іпотеку банку було передано належну їй квартиру.

Позичальник не виконував зобов`язання за кредитним договором, тому рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2016 року у справі №750/3202/15-ц стягнуто солідарно з відповідних осіб як поручителя заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 696,60 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 4 091,75 грн, яка утворилась станом на 20 березня 2015 року. У зв`язку з частковим погашенням заборгованості на підставі рішення суду, станом на 29 березня 2019 року заборгованість за кредитом становить 7 517,41 доларів США, за процентами - 162,86 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 4 091,75 грн.

Справа неодноразово розглядалась судами, врешті-решт  рішенням районного суду залишеним без змін постановою апеляційного суду позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту укладеного 02 лютого 2007 року з АКІБ «УкрСиббанк» в сумі 7 137, 91 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки - квартиру, що належить  відповідачу на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, що визначається при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що звернення стягнення на предмет застави повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов’язанням, і тільки в такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов’язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

ВС зазначив, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2016 року в справі № 750/3202/15-ц, яке набрало законної сили, стягнуто з  особи_2 та особи_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 696, 60 доларів США та пеню у розмірі 4 091, 75 грн.

Відповідно до довідки про залишок заборгованості за кредитом станом на 04 вересня 2019 року, наданої представником АТ «У», з урахуванням часткового погашення заборгованості її розмір становить 7 137, 91 доларів США. Відповідно до інформації Центрального та Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 21 серпня 2019 року пеня за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 4 091, 75 грн сплачена боржниками.

Встановивши, що рішенням суду, яке набрало законної сили, стягнуто заборгованість за кредитним договором, проте позичальник не виконав у повному обсязі вказане рішення суду, з урахуванням часткового погашення суми боргу та тієї обставини, що наявність судового рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 137, 91 доларів США.

Колегія суддів відхилла доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року в справі № 450/2502/14-ц, постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 17 жовтня 2018 року в справі № 753/22010/14-ц, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин.

Доводи касаційної скарги про помилковість нарахування процентів за кредитним договором, ненадання судом оцінки висновку експерта при перевірці розрахунку заборгованості зводяться до незгоди з визначеним судом в іншій цивільній справі № 750/3202/15 розміром заборгованості за кредитним договором, тому не беруться судом до уваги.

ВС залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін. Раніше «Судово-юридична газета» писала про вчинення злочину стосовно особи похилого віку: ВС визначив вік, з якого особа може вважатися особою похилого віку.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.