Відсутнє унормування механізму анулювання паспорта прив’язки тимчасової споруди: ВС виніс окрему ухвалу

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Управління архітектури та містобудування міської ради, треті особи – виконавчий комітет міської ради, комунальне підприємство міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, та виніс окрему ухвалу у цій справі.

Ця справа стосувалася правомірності дій Управління архітектури та містобудування міської ради щодо анулювання паспорта прив’язки розміщення тимчасової споруди, які позивач вважав протиправними внаслідок недотримання відповідачем форми та порядку прийняття рішення про анулювання паспорта прив’язки.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що позивачем фактично було самовільно встановлено тимчасову споруду, чим недотриманого вимоги наданого паспорта прив’язки, що стало підставою для його подальшого анулювання.

Однак суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача задовольнив частково, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправними дії Управління архітектури та містобудування щодо анулювання паспорта прив’язки. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що жодного рішення щодо анулювання паспорта прив’язки відповідачем у встановлений нормами чинного законодавства спосіб прийнято не було.

Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Під час розгляду справи колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність постановлення окремої ухвали, оскільки виявила недостатність підзаконного урегульована питання анулювання паспорта прив’язки на розміщення тимчасової споруди.

Суд виходив з того, що Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» перейменоване на Міністерство розвитку громад та територій України) від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі – Порядок № 244), не визначено форми, у якій уповноважений орган ухвалює рішення про анулювання паспорта прив’язки тимчасової споруди, а також не урегульовано процедуру, за наслідками якої паспорт прив’язки може бути анульовано.

Суд зазначив, що така ситуація не відповідає принципу належного урядування (ефективного врядування), створює ситуацію невизначеності як для відповідних суб’єктів господарювання, так і для суб’єктів владних повноважень на конкретній території, а також призводить до численних судових спорів (зокрема, Верховним Судом вже було розглянуто справи № № 712/16025/13-а, 405/1317/15-а, 373/2346/16-а, 296/634/16-а, 420/6255/18, 1140/3326/18, 1140/2872/18, 757/7315/16-а, у яких суб’єкт владних повноважень приймав рішення про анулювання паспорта прив’язки на розміщення тимчасових споруд, керуючись Порядком № 244, у різних формах та у результаті неоднакової процедури).

Верховний Суд також врахував, що одним із важливих елементів принципу належного урядування є юридична визначеність та «якість» закону, що покладає на державу обов’язок приймати такі закони, які відповідають Конституції України та спрямовані на найбільш ефективний захист прав і свобод особи.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (пункт 85 рішення у справі «Шалімов проти України» (Shalimov v. Ukraine), заява № 20808/02) такий критерій, як «якість закону» вимагає, щоб він був доступним для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (рішення у справах «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, пункт 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, п. 26).

На підставі аналізу завдань та функцій, покладених на Міністерство розвитку громад та територій України, визначених законами України «Про благоустрій населених пунктів», «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положенням про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197, колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство недостатнім підзаконним регулюванням не забезпечило належне виконання покладеної на нього функції щодо розроблення в установленому законом порядку норм і правил у сфері благоустрою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголосив, що Міністерством розвитку громад та територій України протягом тривалого часу (з дати затвердження наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності) не вживалися достатні заходи, спрямовані на врегулювання питання щодо порядку анулювання паспорта прив’язки розміщення тимчасової споруди.

Суд також звернув увагу, що недостатня урегульованість питання анулювання паспорта прив’язки на розміщення тимчасової споруди призвела до суттєвих порушень з боку органів, уповноважених здійснювати контроль за дотриманням благоустрою населених пунктів, пов’язаних з перевіркою дотримання порядку встановлення тимчасових споруд на території населеного пункту, здійснювати анулювання паспортів прив’язки тимчасових споруд, унаслідок чого порушено право відповідних суб’єктів господарювання, закріплене статтею 42 Конституції України, на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а також зумовило настання негативних для них наслідків у вигляді неправомірного втручання у це право.

До того ж без належного врегулювання питань, пов’язаних з процедурою анулювання паспорта прив’язки встановлення тимчасових споруд, адміністративні суди не мають достатньої можливості оцінити правомірність відповідних рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд виніс окрему ухвалу, якою довів до відома Міністерства розвитку громад та територій України про відсутність унормування у Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21 жовтня 2011 року № 244 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068, механізму прийняття та форми рішення про анулювання паспорта прив’язки тимчасової споруди.

Окрема ухвала Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 420/6285/20 (адміністративне провадження № К/9901/19675/21).

 Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.