Мобилизация адвоката в ВСУ не является основанием для остановки судебного разбирательства: позиция КУС Верховного Суда

Если защитник осужденного, с которым последний заключил договор о предоставлении правовой помощи, был мобилизован в ряды Вооруженных Сил Украины, то это не является основанием для остановки судебного производства на основании ст. 335 УПК. Об этом заявил Кассационный уголовный суд в постановлении от 16 февраля 2023 года по делу №748/479/20.

Как отметил КУС ВС, апелляционный суд не нарушил право на защиту осужденного в случае назначения защитника из центра по оказанию безвозмездной вторичной правовой помощи, если участие защитника во время апелляционного рассмотрения признано обязательным, суд разъяснил осужденному его право заключить договор о предоставлении правового помощи с другим защитником, однако осужденный этим правом не воспользовался.

Обставини справи

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 6 грудня 2021 року чоловіка засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Вироком Чернігівського апеляційного суду від 7 червня 2022 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким призначено покарання за ч. 3 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Засуджений у своїй касаційній скарзі просив скасувати вирок апеляційного суду та зазначав, що порушено його право на захист тому, що відмовлено у вільному виборі захисника, апеляційний розгляд було проведено з участю призначеного захисника.

Позиція Верховного Суду

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннями ст. 20 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Тобто, право на захист передбачає різні форми його реалізації, а залучення захисника - лише одна з цих форм, яка не замінює собою інші.

У той же час, слідчий, прокурор, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Статтею 49 КПК України передбачено, що суддя зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо, зокрема, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що в суді першої інстанції захист прав та інтересів здійснював адвокат, з яким обвинувачений уклав договір про надання правової допомоги.

У зв`язку зі збройною агресією РФ, адвоката було мобілізовано до лав Збройних Сил України, внаслідок чого він не мав можливості здійснювати захист у суді апеляційної інстанції.

Разом із тим, апеляційний суд під час підготовки до судового розгляду дійшов висновку про обов`язкову участь захисника в суді апеляційної інстанції, оскільки в скарзі прокурора ставилося питання про погіршення становища засудженого.

Положеннями ст. 335 КПК України передбачено зупинення судового провадження лише у випадках, коли для проходження військової служби під час мобілізації був призваний виключно обвинувачений, тому апеляційний суд роз`яснив обвинуваченому його право укласти угоду з іншим захисником та надав для цього час.

Проте, засуджений такою можливістю не скористався, із жодним захисником угоди не уклав, не надав суду доказів на підтвердження того, що він дійсно має попередню домовленість із конкретним захисником.

За таких обставин апеляційний суд дотримався вимог закону, призначив захисника з Регіонального центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги, який брав безпосередню участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Об`єктивних даних про неналежне виконання цим захисником професійних обов`язків адвоката, що могли призвести до істотного обмеження прав засудженого, у матеріалах справи не міститься.

Не вказує на це у касаційній скарзі й сам засуджений.

Крім того, захисником була особа, яка отримала вищу юридичну освіту, має стаж роботи в галузі права, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, тобто, має відповідний рівень знань та навичок для захисту інтересів особи, ознайомилась із матеріалами справи, а тому твердження засудженого про незнання захисником деяких нюансів справи є голослівним.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає порушень апеляційним судом права засудженого на захист.

Посилання засудженого на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Положеннями зазначеної норми процесуального закону чітко регламентовано, що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Сам факт непогодження сторони з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів не є підставою для їх повторного дослідження апеляційним судом.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.