Может ли внучка, которая через 8 лет нашла завещание деда в старых документах, претендовать на наследство – позиция Верховного Суда

Неосведомленность наследника о наличии завещания является уважительной причиной пропуска срока для принятия наследства для лиц, не являющихся наследниками по закону первой очереди или другой очереди наследников, приобретавших право на наследование по закону. Только при отсутствии других наследников, принявших наследство, ответчиком выступает территориальная община в лице органа местного самоуправления по месту открытия наследства.

Такой вывод сделал Верховный Суд в постановлении от 20 ноября 2024 г. по делу №330/761/21 об определении дополнительного срока для принятия наследства.

Обставини справи

Звертаючись до суду з позовом, жінка вказувала, що, перебираючи старі сімейні фотографії наприкінці 2020 року, вона знайшла заповіт, яким дід заповів їй належну йому на праві приватної власності частку квартири. Раніше їй не було відомо про складення на її ім’я заповіту, оскільки вона не проживала разом із дідом та не була обізнана про фактичну наявність майна.

Суди встановили, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті діда була його дружина та дві дочки (мати відповідача) і (мати позивачки). Дружина у передбачений законом 6-місячний строк прийняла спадщину як спадкоємець першої черги, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, а її дочки відмовились від спадщини на користь останньої.

Державним нотаріусом зроблено запит «Про надання інформації» від 8 лютого 2017 року до Давидівської сільської ради, так як за даними витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) було виявлено наявність заповіту від імені діда посвідченого Давидівською сільською радою 27 березня 2002 року, де зазначено, що документи просить видати на руки спадкоємиці-дружині, або надіслати на адресу державної нотаріальної контори.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач була обізнана про відкриття спадщини після смерті діда, заповіт якого знаходився у неї на зберіганні, про що зазначено у позовній заяві. Сам факт, що позивач, зберігаючи заповіт у себе вдома в старих фотографіях, не знала про його зміст і не бажала знати протягом тривалого часу – 8 років, не свідчить про неможливість своєчасного прийняття нею спадщини.

Неповідомлення нотаріусом спадкоємиці за заповітом про відкриття спадщини не є достатньою причиною для визначення останній додаткового строку для прийняття спадщини.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке. У статті 1217 ЦК передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 ЦК (частини 1, 2 статті 1223 ЦК).

Відповідно до ч. 1 статті 1269, ч. 1 статті 1270 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 статті 1272 ЦК).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 статті 1272 ЦК). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину (або їх правонаступники, спадкоємці). Лише за їх відсутності відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Тому суди зробили передчасні висновки як про задоволення позову, так і про відмову у позові.

Суди не врахували, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.