Суд квалифицировал неподачу ТЦК отзыва на иск мужчины как признание ТЦК иска

Частью 4 статьи 159 Кодекса административного судопроизводства закреплено, что непредоставление субъектом властных полномочий отзыва на иск без уважительных причин может быть квалифицировано судом как признание иска.

Руководствуясь этой нормой и принимая во внимание неподачу ТЦК без уважительных причин отзыва на иск, несмотря на своевременное получение определения об открытии производства, суд квалифицировал непредоставление ТЦК отзыва как признание иска.

Суд подчеркнул, что согласно ч. 2 статьи 77 КАСУ установлено, что по административным делам о противоправности решений, действиях или бездействии субъекта властных полномочий обязанность по доказыванию правомерности своего решения, действия или бездействия возлагается на ответчика.

При этом ответчиком (ТЦК) не предоставлено суду никаких доказательств в подтверждение соблюдения порядка рассмотрения заявления о предоставлении отсрочки от призыва, о невозможности предоставления таких доказательств или фактов, отрицающих изложенные истцом исковые требования.

Об этом говорится в решении Киевского окружного административного суда от 29 января 2025 по делу №320/40093/24.

Обставини справи

Чоловік звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ТЦК, в якому просив визнати протиправною бездіяльність ТЦК, яка полягає в неоновленні його військово-облікові даних в реєстрі військовозобов`язаних «Оберіг», а також:

• визнати протиправною дії ТЦК щодо направлення чоловіка на проходження ВЛК без оновлення військово-облікових даних в реєстрі військовозобов`язаних «Оберіг» та розгляду питання надання відстрочки від мобілізації
• визнати протиправною та незаконною довідку ВЛК про придатність до військової служби у частинах забезпечення, ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони
• зобов`язати ТЦК оновити військово-облікові дані в реєстрі військовозобов`язаних і розглянути документи щодо надання йому відстрочки на підставі бронювання.

Вказав, що звернувся до ТЦК з клопотанням за підписом директора підприємства, де працює, для уточнення облікових даних та оформлення бронювання. Однак ТЦК клопотання не розглянув, військово-облікові дані не оновив. При цьому в порушення чинного законодавства відповідач направив позивача на проходження ВЛК.

Що вирішив суд

Як встановив суд, позивач перебуває на військовому обліку в ТЦК, що підтверджуєтеся копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Через програму «Резерв+» позивач намагався самостійно оновити військово-облікові дані, однак в програмі відобразилась інформація, що в реєстрі військовозобов`язаних «Оберіг» відсутня інформація.

Позивач особисто 4 червня 2024 року з`явився до Святошинського ТЦК з метою оновлення військово-облікових даних та оформленням відстрочки у зв`язку з його бронюванням.

ТЦК, не оновивши військово-облікові дані позивача в реєстрі військовозобов`язаних «Оберіг», направив останнього на проходження ВЛК, яку він пройшов 11 червня 2024 року.

Після надсилання адвокатського запиту, позивачу були видані копія довідки ВЛК від 11.06.2024 про придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВНЗ, навчальних центрах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, і копія військово-облікового документу – тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 16 грудня 2021 року.

Працівниками ТЦК була вручена позивачу повістка про прибуття з речами 9.08.2024 для мобілізації.

Позивач вважає, що відповідач, не оновивши військово-облікові дані в реєстрі військовозобов`язаних «Оберіг», не видавши тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою про оновлення, направивши на ВЛК та не розглянувши документи про відстрочку як вже заброньованої особи, вчинив протиправні дії, чим порушив його права.

Оцінка суду

Прикметно, що суду довелося послатися на порядок ведення Реєстру «Оберіг», який з 22 серпня 2024 року втратив чинність. Адже новий порядок ведення Реєстру «Оберіг», який, за даними «Судово-юридичної газети», було прийнято в травні 2024 року, Міноборони засекретило з невідомих причин.

Раніше ми публікували матеріал стосовно проблем у судовій практиці, які спричиняє відсутність опублікованого документу у доступі громадян – адже він безпосередньо стосується їх прав, але публічно не доведений.

Отже, як зазначив суд, відповідно до п. 12 Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого наказом Міноборони від 28.03.2022 №94, отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач, скориставшись додатком «Резерв +» для оновлення своїх даних та перевірки свого військово-облікового статусу через вказаний додаток, виявив, що дані щодо нього в Реєстру «Оберіг» відсутні.

Судом із наявних в матеріалах справи скріншотів із мобільного застосунку Резерв+ про відповідь технічної служби підтримки цього застосунку (електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста) на запит, встановлено, що на дату звернення позивача, існували обмежені можливості оновлення даних безпосередньо у цьому застосунку, зокрема, така можливість оновлення даних була технічно реалізована щодо номеру телефону, електронної пошти, поточної адреси проживання.

Для виправлення невідповідностей даних у Реєстрі позивачу необхідно було звернутись до відповідного ТЦК.

На думку суду, «з метою відновлення на військовому обліку та внесення інформації до Єдиного реєстру позивач має вчинити активні дії, а саме звернутися з метою відновлення військово-облікових даних до органу уповноваженого на ведення реєстру та внесення до нього відповідної інформації у реєстрі «Оберіг».

4 червня 2024 року позивач особисто звернувся до ТЦК для оновлення військово-облікових даних та з подальшим оформлення відстрочки у зв`язку з його бронюванням. Проте, позивач був направлений на ВЛК, за наслідками якої отримав довідку про придатність.

Суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Ураховуючи означені вимоги норм Закону №1951-VIII, на переконання суду відповідач для відновлення на військовому обліку позивача, правомірно направив останнього на ВЛК, оскільки такі персональні дані військовозобов`язаного є обов`язковими відомостями, які відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Тому, враховуючи зазначене, у ТЦК не було правових підстав відновити позивача на військовому обліку без проходження медогляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ТЦК, які полягають в направленні проходження ВЛК без оновлення військово-облікових даних в Реєстрі військовозобов`язаних «Оберіг», та визнання протиправною довідки ВЛК задоволенню не підлягають.

Разом з тим, судом з матеріалів справи встановлено, що за результатом проходження ВЛК видана довідка про те, що позивач придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ тощо.

Судом встановлено, що позивач, звернувшись до відповідача, надав паспорт, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного ТЦК від 16 грудня 2021 року та пройшов ВЛК.

Отже, позивач як військовозобов`язаний виконав свій обов`язок щодо оновлення своїх військово-облікових даних. У свою чергу, ТЦК свій обов`язок на виконання частини 1 статті 14 Закону №1951-VIII не виконав та не вніс актуальні дані позивача для забезпечення ведення належного військового обліку, чим допустив протиправну бездіяльність.

Крім того, судом встановлено, що позивач, звернувшись 4 червня 2024 року до ТЦК, також подав клопотання про оформлення відстрочки у зв`язку з його бронюванням на період мобілізації.

Згідно матеріалів справи позивач працює в ТОВ «НВП».

Згідно наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості від 25.04.2024 було визначено, що ТОВ «НВП» є таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу.

Наказом Мінекономіки від 7.06.2024 наказано забронювати за ТОВ «НВП» військовозобов`язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Генштабом ЗСУ, надати заброньованим відстрочку строком на 6 місяців.

ТОВ «НВП» підготувало відповідне повідомлення про бронювання та зарахування на спеціальний облік позивача.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що процедура бронювання військовозобов`язаних ТОВ «НВП» підтверджується належними та допустимими доказами.

Крім того, вищезазначеними нормами чинного законодавства не встановлено жодного обмеження щодо бронювання позивача.

З матеріалів справи вбачаєтеся, що позивач подав до ТЦК усі необхідні документи.

Таким чином, враховуючи погодження наказом Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаних ТОВ «НВП» позивач має відстрочку від призову, як заброньований працівник.

Між тим, у додаткових поясненнях від 14.01.2025 представник позивача повідомив, що відповідачем розглянуто документи позивача щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по суті та прийнято рішення про відмову.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача розглянути документи щодо надання відстрочки, тому задоволенню вони не підлягають.

Поряд з цим, суд враховує, що ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Керуючись цієї нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження у справі, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження дотримання порядку розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Отже, суд вирішив, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ТЦК, яка полягає в неоновленні військово-облікових даних в реєстрі військовозобов`язаних «Оберіг» і зобов`язати ТЦК оновити військово-облікові дані в реєстрі. У задоволенні решти позовних вимог.

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.