Правова природа інвестиційного договору: висновок Великої Палати Верховного Суду

Інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмета й цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Отже, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов’язки) сторін договору.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у провадженні місцевого суду перебуває справа про банкрутство ТОВ «Південбуд», порушена в загальному порядку, передбаченому Законом України від 14 травня 1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Інвестори звернулися до цього ж суду із заявами про грошову вимогу до боржника і просили визнати ці грошові вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Південбуд». Вони уклали з ТОВ «Південбуд» інвестиційні договори, предметом яких є інвестування будівництва квартир, що будується на замовлення ТОВ «Південбуд», з метою отримання у власність квартир відповідно до зазначених договорів. Боржник своїх зобов’язань за цими договорами не виконав, а строк закінчення будівництва сплинув.

Підставою передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є існування виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності єдиного підходу до вирішення спорів та встановлення правової природи вимог (грошових або майнових), які виникають у справах про банкрутство, щодо звернення фізичних осіб — вкладників (інвесторів) у справі про банкрутство забудовника, тоді як укладені між боржником та кредитором інвестиційні договори продовжують діяти і щодо боржника ще не введено ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

Спеціальний Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулює правовідносини грошового характеру та пов’язує можливість участі особи у справі про банкрутство в статусі кредитора за наявності в неї вимог до боржника саме грошового характеру.

ВП ВС не погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок укладення інвестиційного договору між боржником та скаржниками виникли виключно майнові зобов’язання, а їхні вимоги мають речово-правовий характер. Це спростовується як змістом заяв про визнання вимог, так і аналізом норм права про правову природу інвестиційного договору, який поєднує положення низки різних договорів, передбачених Цивільним кодексом України, та може бути підставою виникнення у його сторін також грошових зобов’язань.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №916/4644/15 (провадження № 12-114гс18) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про особливості сплати податку у зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу цінних паперів. Продавцю цінних паперів слід завжди контролювати торгівця цінними паперами щодо перерахування останнім податку на інвестиційних дохід, про що варто зажадати від нього підтверджуючі таку сплату документи.