ВРП надала консультативний висновок щодо законопроекту про обрахування стажу, який дає суддям право на відставку

На офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оприлюднено текст рішення ВРП № 654/0/15-20, ухваленого 3 березня 2020 року, про надання консультативного висновку до законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (реєстраційний № 2597 від 13 грудня 2019 року), внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Демченком С.О., Дирдіним М.Є., Торохтієм Б.Г.

Законопроектом № 2597 пропонується викласти в новій редакції частину дев’яту статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою судді обмежені у праві отримання державних нагород, а також будь-яких інших нагород, відзнак, грамот, надавши право суддям отримувати державні нагороди, а також нагороди за проявлену особисту мужність і героїзм в умовах, пов’язаних із ризиком для життя.

Також пропонується внести зміни до статей 116 та 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими регулюється право суддів на відставку. Зокрема, положеннями законопроекту передбачено, що:

• до стажу роботи на посаді судді також зараховується весь фактично наявний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надає право для обрання (призначення) на посаду судді, який має особа на момент такого обрання (призначення), але не більш ніж десять років; 
• суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, з яких безпосередній період роботи суддею в Україні не може становити менше десяти років із дня зарахування його до штату відповідного суду, має право подати заяву про відставку.

Стосовно пропозиції викласти в новій редакції частину дев’яту статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою судді обмежені у праві отримання державних нагород, а також будь-яких інших нагород, відзнак, грамот, Вища рада правосуддя нагадала законодавцеві, зокрема, про зауваження Венеційської комісії у Спільному висновку із Дирекцією з співпраці Генеральної дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про поширення заборони на всі види нагород для суддів.

Також ВРП зазначає, що Велика палата Конституційного Суду України розглядає на відповідність Конституції України (конституційність) вказані положення Закону України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, Вища рада правосуддя вважає передчасним внесення будь-яких змін до статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до прийняття рішення Конституційним Судом України щодо конституційності положень цієї статті.

Щодо внесення змін до статей 116 та 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими регулюється право суддів на відставку, Вища рада правосуддя зазначає таке. 

Положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII є спеціальними, а отже, вирішальними у питанні прийняття рішення про звільнення у відставку. При цьому реалізація конституційного права судді на відставку нерозривно пов’язана з наявністю необхідного стажу.

Відповідно до статті 116 цього Закону суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Так, частиною першою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно з викладеним вище запропоноване законопроектом формулювання  «з яких безпосередній період роботи суддею в Україні не може становити менше десяти років із дня зарахування його до штату відповідного суду» містить правові невизначеності, які можуть викликати нерівність при обрахуванні стажу суддям.

Наразі в судах працюють судді, що здійснюють правосуддя на професійній основі та призначені (обрані) на посади суддів до 24 серпня 1991 року.

Отже, вже виникає невизначеність при обрахуванні стажу, що дає право на відставку суддям, призначеним (обраним) на посаду до 24 серпня 1991 року.

Окрім цього, запропонована норма потребує узгодження із пунктами 2, 3 частини першої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо формулювання «із дня зарахування його до штату відповідного суду» також варто зазначити, що вказаним Законом передбачено, що судді можуть брати участь у конкурсах на зайняття вакантних посад судді в іншому суді, в тому числі в апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді. Також законодавство передбачає інститут переведення та відрядження як тимчасового переведення суддів до інших судів.

У разі переведення судді або відрядження до іншого суду, призначення на вакантну посаду судді до суду вищої інстанції суддя відраховується зі штату одного суду і зараховується до штату іншого суду. Це створить правову невизначеність щодо обрахування6 стажу роботи, що дає право на відставку судді, для суддів, які обіймали штатні посади суддів в різних судах менше десяти років у кожному.

Таким чином, Вища рада правосуддя вважає, що законопроект не відповідає вимогам нормопроектної техніки, оскільки запропоновані зміни є суперечливими та створюють правові колізії.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя не підтримує законопроект № 2597.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що 5 лютого Комітет ВР розглядав проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.