Спори про стягнення боргу за договором позики у валюті: правозастосовну практику змінено

Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень дійшла висновку про необхідність формування єдиної правозастосовної практики у спорах про стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті.

Фабула справи №373/2054/16-ц: позивач звернувся до суду з позовом і просив стягнути з відповідача борг за договором позики відповідно до розписки у розмірі 13 000 доларів США з урахуванням 3% річних від суми заборгованості за весь час прострочки з перерахунком суми, що підлягає сплаті, у гривнях за офіційним курсом долара США на день платежу. Судові витрати він просив покласти на відповідача.

Рішенням міськрайонного суду позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 13 000 доларів США основного боргу з перерахунком суми, що підлягає сплаті, у гривнях за офіційним курсом долара США на день платежу, та 3% річних у розмірі 10 734,01 грн.

Але Велика Палата Верховного Суду зазначене рішення та постанову апеляційного суду змінила, виключивши із судових рішень вказівку про здійснення перерахунку суми, що підлягає сплаті, у гривнях за офіційним курсом долара США на день платежу, а в частині стягнення 10 734,01 грн (3 % річних) рішення судів скасувала та ухвалила в цій частині нове рішення наступного змісту: «Стягнути з … на користь … 1 155,04 доларів США … —3 % річних».

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц відступила від багаторічних правових висновків Верховного Суду України у подібних спорах і зазначила, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України, належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, в розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Крім того, при розрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням. 

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата ВС висловилася щодо можливості виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті.