Набрання чинності розпорядженням Кабміну — підстава для зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні

Оскільки порядок набрання чинності розпорядженням КМУ визначений законодавчо, то посилання скаржників на дату офіційного оприлюднення розпорядження Кабміну в обґрунтування законності дій Державної виконавчої служби з поновлення вчинення виконавчих дій щодо боржника є юридично неспроможним.

Верховний Суд підтримав позицію Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №924/1048/17, залишивши без змін Постанову суду від 27.03.2019. Про це йдеться на сайті Судової влади України.

До господарського суду звернулося Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» зі скаргою на дії Другого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі — ВДВС). Скаржник просив визнати незаконними дії відділу щодо поновлення вчинення виконавчих дій та арешту його коштів, як боржника у виконавчому провадженні, та скасувати постанови про поновлення вчинення виконавчих дій і про арешт коштів боржника.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що боржника внесено до переліку об’єктів, які підлягають приватизації, відповідно до розпоряджень Кабінету міністрів України (далі — КМУ) від 18.02.2013 №96-р «Про приватизацію об’єктів паливно-енергетичного комплексу» та від 10.05.2018 №358-р «Про затвердження переліку об’єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році». Станом на момент прийняття ВДВС спірних постанов боржника із вказаного переліку не виключено, а дія розпорядження КМУ від 10.05.2018 №358-р була продовжена на підставі іншого розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р «Про затвердження переліку об’єктів великої приватизації державної власності», яке набрало чинності з моменту його прийняття. Отже, вважає скаржник, визначені пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зупинення вчинення виконавчих дій щодо відповідача не усунуті, відповідно спірні постанови прийняті незаконно.

Господарський суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою відмовив скаржнику в задоволенні скарги. Ухвала мотивована тим, що статтею 11 Закону України «Про приватизацію державного й комунального майна» передбачено щорічне формування та затвердження переліку об’єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, яке здійснюється на кожен календарний рік та оприлюднюється в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України до 15 січня поточного року. Так, розпорядженням КМУ від 10.05.2018 №358-р затверджено перелік об’єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, тобто до 31.12.2018 включно. Відповідно, на 2019 рік вказане розпорядження свою дію не розповсюджує. Що стосується розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р, то на дату винесення спірних постанов ВДВС воно не було опубліковано в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а отже станом на 17.01.2019 були відсутні передбачені пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зупинення виконавчого провадження щодо відповідача.

Північно-західний апеляційний господарський суд, скасував ухвалу суду першої інстанції, прийняв нове рішення, яким визнав незаконними дії начальника відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо поновлення вчинення виконавчих дій та арешту коштів боржника у виконавчому провадженні та скасував оскаржувані постанови поновлення вчинення виконавчих дій та про арешт коштів боржника у цьому виконавчому провадженні.

При цьому, керуючись положеннями частини 2 статті 52 Закону України «Про Кабінет міністрів України», апеляційний суд констатував, що розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р набрало чинності з моменту його прийняття, тобто з 16.01.2019, а отже було чинним станом на момент прийняття спірних постанов ВДВС. Оскільки приписи пункту 12 частини 1 статті 34 Закону пов’язують зупинення виконавчого провадження саме з фактом включення боржника до відповідного переліку, то спірні постанови прийнятті державним виконавцем із порушенням вимог частини 5 статті 35 вказаного Закону.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції зауважено про безпідставність посилання боржника в якості підстави для зупинення виконавчого провадження на розпорядження КМУ від 18.02.2013 №96-р, оскільки підставою для такого зупинення за пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону є факт включення боржника до відповідного переліку об`єктів великої приватизації, яке у даному випадку відбулося на підставі розпорядження КМУ від 10.05.2018 №358-р (у 2018 році) та розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р (у 2019 році).

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, розглянувши касаційні скарги, подані ВДВС та Товариством з обмеженою відповідальністю «Землевпорядна компанія «Приват» (позивачем у справі №924/1048/17), залишив їх без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду — без змін.

Щодо доводів касаційних скарг Верховний Суд зазначив, що частиною 1 статті 52 Закону України «Про Кабінет міністрів України» для актів Кабінету міністрів України нормативного характеру, які видаються у формі постанов (крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом) встановлений механізм набрання чинності з дня офіційного опублікування.

Проте щодо актів Кабінету міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, які видаються у формі розпоряджень, частиною 2 статті 52 Закону України «Про Кабінет міністрів України» встановлено інший порядок набрання чинності — з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Верховний Суд вважає, що апеляційним судом вірно зазначено, що оскільки самим розпорядженням КМУ від 16.01.2019 №36-р іншого не встановлено, то в силу імперативних вимог частини 2 статті 52 Закону України «Про Кабінет міністрів України» датою набрання ним чинності є дата прийняття такого розпорядження - 16.01.2019. За замістом вказаного розпорядження продовжено приватизацію об`єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році. Отже, з огляду на положення частини 2 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» відповідач є таким, що включений до затвердженого розпорядженням КМУ від 10.05.2018 №358-р переліку об’єктів великої приватизації, які підлягають приватизації і у 2019 році, а тому визначені пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону підстави для зупинення вчинення щодо відповідача виконавчих дій у 2019 році не усунуті.

Оскільки порядок набрання чинності розпорядженням КМУ визначений законодавчо, то посилання скаржників на дату офіційного оприлюднення розпорядження від 16.01.2019 №36-р в обґрунтування законності дій ВДВС з поновлення вчинення виконавчих дій щодо боржника є юридично неспроможним.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17 червня 2019 у справі №924/1048/17 можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про права кредитора спадкодавця.