В яких випадках залишення позову без розгляду може бути підставою для стягнення судових витрат

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Про це нагадав Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 521/3011/18.

За змістом частини дев’ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити:

• які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими;
• чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду;
• чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Із системного тлумачення положень частин п’ятої, шостої статті 142, частини дев’ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов’язаних із розглядом справи, відповідно до частини п’ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У зазначеній справі з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п’ятої статті 142 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів із вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині без змін.

Раніше ми розповідали, з якого моменту електронний договір вважається укладеним.

Також стало відомо, в яких випадках відшкодовується шкода, завдана незаконними діями слідчого чи прокурора.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.