Суд, надавши слово потерпілому, фактично вдався до його допиту: ВС вказав на порушення процесу

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Апеляційний суд, надавши слово потерпілому для висловлення думки з приводу апеляційних скарг сторони захисту, фактично вдався до його допиту (без роз`яснення його прав та приведення до присяги) без ухвалення відповідного рішення про необхідність допиту потерпілого, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки цим судом не вирішувалося питання про його повторний допит. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі  № 463/4015/18.

Так, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Проте указаних вимог закону під час розгляду цього кримінального провадження апеляційним судом дотримано не було.

Доводи захисника про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки цей суд усупереч до ч. 3 ст. 404 КПК залишив поза увагою його клопотання про повторне дослідження доказів, є слушними.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок місцевого суду і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів його винуватості і вичерпанням можливостей їх отримати.

Крім того, захисник подав клопотання, в якому на підставі ч. 3 ст. 404 КПК просив у повному обсязі повторно дослідити письмові докази, яким суд першої інстанції, на його думку, не дав обґрунтованої правової оцінки.

Суд апеляційної інстанції, зазначивши, що подане захисником клопотання належно не обґрунтоване (не вказано, які конкретно докази потрібно дослідити, з яких мотивів їх місцевим судом досліджено неповно і на підставі якої норми закону), оголосив перерву в судовому засіданні та надав можливість захиснику обґрунтувати своє клопотання щодо повторного дослідження доказів апеляційним судом у цьому кримінальному провадженні.

Захисник подав клопотання щодо повторного дослідження відеозапису допиту потерпілого ОСОБА_2 у повному обсязі. Як зазначив захисник, у клопотанні, під час повторного прослуховування показань потерпілого, даних у суді першої інстанції, встановлено, що ними не підтверджуються обставини, викладені у вироку суду, а це ставить під сумнів правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК.

За наслідками апеляційного розгляду суд залишив, зокрема, апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок районного суду без змін.

Однак апеляційний суд не взяв до уваги вищевказаних клопотань захисника, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Верховний Суд вважає, що такі дії апеляційного суду суперечать вимогам статей 22, 26, 350 КПК, оскільки цей суд, не вирішивши зазначених захисником клопотань щодо повторного дослідження доказів, дійшов передчасного висновку про безпідставність доводів, вказаних в апеляційній скарзі сторони захисту.

На думку колегії суддів, залишення поза увагою апеляційним судом клопотань впливало на правильність перевірки встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження.

Тоді, як апеляційний суд у рішенні, погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилався на зміст пояснень ОСОБА_2, отриманих, зокрема, у суді апеляційної інстанції. Крім іншого, апеляційний суд зазначив, що, заволодівши грошима ОСОБА_2 і намагаючись їх утримати, ОСОБА_1 завдав потерпілому проникаючих поранень, які належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Разом з тим апеляційний суд, надавши слово потерпілому для висловлення думки з приводу апеляційних скарг сторони захисту, фактично вдався до його допиту (без роз`яснення його прав та приведення ОСОБА_2 до присяги) без ухвалення відповідного рішення про необхідність допиту потерпілого, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки цим судом не вирішувалося питання про його повторний допит.

На думку колегії суддів, вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, і ведуть до скасування ухвали апеляційного суду.

Раніше ККС пояснив, в якому випадку висновки вищих судових інстанцій можна не застосовувати.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.