Коли позовна вимога не вважається належним способом захисту: позиція ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду по справі № 127/18934/18 нагадала, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.

Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги про порушення статті 13 Конвенції та встановлення справедливої сатисфакції не є належним способом захисту, а фактично є підставами позову про стягнення моральної шкоди, що є предметом судового розгляду.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі у вищезазначеній частині є законними та обґрунтованими.

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Позивач зазначав, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у справі № 127/11586/18 його скаргу на бездіяльність прокуратури Вінницької області про невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою щодо вчинення злочинів, передбачених статтями 366, 190 КК України, в. о. директора Державного підприємства, в. о. директора Науково-дослідного господарства, в порядку статті 303 КПК України задоволено частково, зобов`язано прокурора Вінницької області вирішити питання щодо внесення відомостей до ЄРДР у порядку статті 214 КПК України.

Станом на 28 травня 2018 року відповідь від прокуратури Вінницької області про виконання вимог, зазначених в ухвалі суду від 27 травня 2018 року, не надійшла.

Вважав, що наслідком неправомірних дій відповідача є необхідність додаткових зусиль для відновлення його порушених прав. Ці обставини в сукупності призвели до його неспокою та стресу.

Позивач з урахуванням викладеного просив суд:

- визнати, що мало місце порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 19, 129-1 Конституції України, пункту 2 статті 21 КПК України прокурором Вінницької області, першим заступником прокурора Вінницької області, прокуратурою Вінницької області внаслідок невиконання судового рішення: ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у справі № 127/11586/18, провадження № 1-кс/127/5919/18, постановленої судом на його користь;

- постановити рішення, яким на підставі пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) від 15 жовтня 2009 року (остаточне рішення від 15 січня 2010 року) встановити йому справедливу компенсацію в розмірі 2 500,00 євро за моральну шкоду, завдану прокурором Вінницької області, першим заступником прокурора Вінницької області, прокуратурою Вінницької області внаслідок невиконання ними судового рішення: ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у справі № 127/11586/18, провадження № 1-кс/127/5919/18, постановленої на його користь;

- стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь суму, еквівалентну 2 500,00 євро за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення судом у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 6 серпня 2018 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 4 жовтня 2018 року, у частині позовних вимог до прокуратури Вінницької області про визнання порушення статті 13 Конвенції, встановлення справедливої компенсації відмовлено у відкритті провадження у справі. В іншій частині позовних вимог провадження у справі відкрито.

Ухвалу суду в частині відмови у відкритті провадження у справі мотивовано тим, що спір щодо визнання порушення Конвенції та встановлення справедливої компенсації не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішення цих вимог належить до компетенції ЄСПЛ.

Крім того, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Глава 26 КПК України регулює порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, прокурора, ухвал слідчого судді тощо, у зв`язку із чим встановлення порушень норм КПК України не вирішується в порядку цивільного судочинства.

Раніше КГС пояснив, що має здійснити господарський суд у вирішенні питання про забезпечення позову.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.