Коли в діях особи наявний склад такого злочину, як розбій: постанова ВС

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу особи, засудженої за крадіжку та розбій, у якій вона, зокрема, висловила незгоду з ухваленими щодо неї вироками судів першої і апеляційної інстанцій у частині визнання винуватості за епізодами розбійного нападу. На думку засудженого, матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження того, що він застосував або погрожував застосувати до потерпілої насильство, небезпечне для життя та здоров’я, тому його дії потребують перекваліфікації із ч. 2 ст. 187 (розбій) на ч. 2 ст. 186 (грабіж) КК України. Про це йдеться на офіційному сайт ВС.

Колегія суддів ККС ВС не погодилася з цими доводами скаржника з огляду на таке.

З об’єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного, зокрема, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу.

При цьому форма висловлення погрози не обмежується конкретними словами про можливе застосування насильства, вона має місце й тоді, коли винна особа, зокрема, своїми жестами, демонстрацією зброї або інших предметів, які потерпілий об’єктивно може розцінити як такі, що при їх застосуванні його здоров’ю чи життю загрожуватиме небезпека, бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, то ця погроза буде реалізована, а в потерпілого дійсно таке враження склалося.

Потерпіла під час допиту в суді першої інстанції та при проведенні за її участю слідчого експерименту чітко і послідовно вказувала, що бачила в руці чоловіка ніж, коли той перебував у магазині і викрадав гроші, і вона тримала його за цю руку, щоб він не застосував до неї ножа.

Підстав сумніватися в показаннях потерпілої у судів попередніх інстанцій не було, оскільки ці показання були послідовними й узгоджувалися між собою та з обставинами, встановленими у кримінальному провадженні, з чим погодився і Верховний Суд.

Місцевий суд на підставі досліджених ним доказів установив, що чоловік, маючи при собі ножа, вичікуючи зручний час, коли в магазині не буде людей, зачинив за собою двері, зайшов до приміщення магазину, де перебувала продавець, і, тримаючи в руках ніж, таким чином демонструючи його потерпілій, що остання об’єктивно сприйняла як реальну загрозу, викрав гроші, належні власниці магазину.

Тому за вказаних установлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії особи за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Факт відсутності вербального висловлювання з боку засудженого – погроз до потерпілої та незастосування до неї насильства, небезпечного для життя і здоров’я, не виключає в його діях складу інкримінованого йому злочину.

Постанова у справі № 706/882/19 (провадження № 51-444км21).

Раніше ВС розповів про предмет доказування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.