Повернення обвинувального акта прокурору: ОП ККС ВС висловила позицію

Кримінальні процесуальні акти (механізми) повернення обвинувального акта прокурору в порядку, передбаченому КПК, та повернення обвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 «Особливості досудового розслідування кримінальних проступків» КПК відповідно до пп. 5 п. 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», не є тотожними. Про це зазначила Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 161/7092/20.

Ухвала місцевого суду про повернення обвинувального акту прокурору, згідно з яким особа обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, для його внесення до суду з урахуванням вимог глави 25 КПК, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за ухвалою місцевого суду обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК, повернуто керівнику прокуратури для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.

Апеляційний суд відмовив прокурору у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК у зв’язку з тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі прокурор вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що ухвалу про повернення обвинувального акта постановлено судом під час підготовчого судового засідання, і вона підлягає апеляційному оскарженню на підставі ч. 4 ст. 314, п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК.

Підстави розгляду кримінального провадження ОП: необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах та з метою забезпечення єдності судової практики щодо апеляційного оскарження ухвали місцевого суду, якою прокурору повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення та кримінального проступку.

ОП не знайшла підстав відступити від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій ухвалі ККС від 07.12.2020 у справі № 161/8011/20 (провадження № 51-5737ск20).

КПК не містить вичерпного переліку порушень при складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення. При цьому п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта, змісту та наявності додатків до обвинувального акта.

Метою повернення обвинувального акта у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», є лише внесення обвинувального акта з урахуванням процедури, визначеної главою 25 КПК.

Таким чином, підставою повернення обвинувального акта згідно з пп. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України є невідповідність закону процедури внесення цього обвинувального акта, на відміну від положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, де йдеться про недоліки обвинувального акта як підсумкового документа досудового розслідування.

До того ж, приписи пп. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» про повернення обвинувального акта, на відміну від положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, викладено як імперативну та безумовну вимогу до суду, що вказує і на відсутність предмету апеляційної перевірки згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, а саме «відповідності чи невідповідності обвинувального акта вимогам цього Кодексу».

Разом із тим, ч. 4 ст. 314 КПК прямо передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про повернення обвинувального акта, прийнятої згідно з приписами саме ст. 314 КПК, проте спеціальних норм стосовно можливості оскарження повернення обвинувального акта на підставі пп. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» чинний КПК не містить.

З огляду на наведене, повернення обвинувального акта за пп. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» становить кримінально-процесуальний акт sui generis, тобто його конструкція є своєрідною, єдиною у своєму роді.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, до місцевого суду надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК.

Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК, відповідно до ст. 12 КК належить до кримінальних проступків, і це кримінальне провадження не було призначено до судового розгляду, місцевий суд у підготовчому судовому засіданні ухвалою повернув обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування кримінального провадження прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.

Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 399 КПК.

При цьому апеляційний суд послався на положення пп. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», зазначивши, що прокурор подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, оскарження якої з огляду на наведені положення Закону не передбачено, тому вказана ухвала суду не може б ути предметом розгляду апеляційним судом.

Оскільки повернення обвинувального акта прокурору за пп. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» має іншу процесуальну підставу, на відміну від приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК та, виходячи зі змісту ст. 392 цього Кодексу щодо судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, ОП вважає правильним рішення апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_1.

Виходячи з закріпленого в п. 3 ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 392 КПК загального правила про недопустимість окремого оскарження ухвал, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, крім випадків, визначених цим Кодексом, та відсутності в нормах КПК відповідної вказівки щодо можливості оскарження, ухвала місцевого суду про повернення обвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Також  ККС ВС висловився щодо збирання та подання доказів у кримінальному провадженні.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber  та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.