Что должны учитывать суды при разрешении споров, связанных с обретением права собственности по приобретательной давности – разъяснение

Западное межрегиональное управление Министерства юстиции г. Львов сообщает, что Конституция Украины закрепила принцип нерушимости права собственности, право каждого на жилье, возможность его построить, приобрести или взять в аренду.

Следовательно, право частной собственности в соответствии с ч. 2 ст. 41 Конституции Украины приобретается в порядке, определенном законом. Согласно ст. 344 Гражданского кодекса Украины лицо, добросовестно завладевшее чужим имуществом и продолжающее открыто, непрерывно владеть недвижимым имуществом в течение десяти лет или движимым имуществом – в течение пяти лет, приобретает право собственности на это имущество (приобретательная давность), если иное не установлено этим Кодексом. Лицо, заявляющее о давности владения, может присоединить ко времени своего владения все время, в течение которого этим имуществом владело лицо, чьим наследником (правопреемником) оно является.

«Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014  № 5, при вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

– володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

– володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

– володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 Цивільного кодексу України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України).

Щодо відповідача у справах пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, то ним є попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Таким чином, вирішити питання в судовому порядку буде можливим за наявності загального, фактичного строку володіння майном протягом 10 років», - разъясняют в Западном межрегиональном управлении Министерства юстиции г. Львов.

Подписывайтесь на наш telegram-канал t.me/sudua и на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.