Верховний Суд визначив поняття «ефективне правосуддя» та вказав на обов’язок суб’єкта влади поновлювати порушені права особи без звернення такої особи до адміністративного суду

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа – Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання дій протиправними.

У цій справі позивач оскаржував дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 та просив зобов`язати відповідача прийняти рішення про таке призначення та скерувати його до ГУ МВС України для здійснення виплати.

Суд першої інстанцій у задоволенні позову відмовив, виходячи з того, що правова природа спірних правовідносин вказує на наявність у Кодексі адміністративного судочинства України (далі – КАС України) спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, що виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. При цьому суд встановив, що юридичну оцінку спірним правовідносинам щодо права позивача на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги відповідачем уже надавалася судом у іншій справі, а тому, у разі наявності ознак протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача – суб`єкта владних повноважень, вчинених (допущених) ним при виконанні судового рішення в адміністративній справі, до адміністративного суду слід подавати відповідну заяву, а не новий адміністративний позов.

Постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміст спірних правовідносин, за результатами розгляду яких ухвалено судове рішення в іншій адміністративній справі, полягав у тому, що відповідачем у першому випадку повернуто заяву позивача та документи без розгляду та без прийняття жодного фактичного рішення, з якого вбачалось визначені законодавством підстави для відмови позивачу у призначенні названої допомоги. Водночас, у цій справі МВС України в особі Департаменту фінансової облікової політики МВС України розглянуто подану заяву та документи позивача по суті та за наслідками розгляду відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, тому, за висновком суду апеляційної інстанції, зміст спірних правовідносин вийшов за межі судового контролю в іншій адміністративній справі, що дає право позивачу звернутися з новим адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись положеннями статей 5 та 245 КАС України, дійшов висновку, що оскільки відповідач неодноразово вчиняв протиправні дії щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу інвалідності, що підтверджено судовим рішенням у іншій адміністративній справі, яке набрало законної сили, та позивачем виконано всі умови, визначені законом, для затвердження МВС України висновку щодо призначення одноразової допомоги, то за таких обставин наявні підстави для задоволення позову у визначений позивачем спосіб, а саме – про зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку № 850.

Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу МВС України залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Суд виходив, зокрема, з аналізу положень статті 245 КАС України, на підставі якого дійшов висновку, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи; перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд також звернув увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Так само, в Указі Президента України № 231/2021 «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021- 2023 роки», незалежне та неупереджене правосуддя є запорукою сталого розвитку суспільства і держави, гарантією додержання прав і свобод людини та громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави, зростання добробуту та якості життя, створення привабливого інвестиційного клімату, своєчасного, ефективного і справедливого вирішення правових спорів на засадах верховенства права.

Крім того, Суд наголосив, що засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у таких положеннях КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень).

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.

При цьому ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання; всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 (адміністративне провадження № К/990/18133/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.