Велика Палата ВС розглянула справу екс-голови ВГСУ Віктора Татькова, який просив звільнити його у відставку

Право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання такої заяви ним не допущено дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав.

На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24 листопада 2022 року по справі № 9901/480/19, розгляд якої відбувся у зв’язку з позовом екс-голови Вищого господарського суду Віктора Татькова до Вищої ради правосуддя.

Обставини справи

У вересні 2019 року Віктор Татьков звернувся до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП,у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо нездійснення розгляду впродовж одного місяця його заяви про звільнення його у відставку, поданої 29 липня 2019 року;

- зобов`язати ВРП невідкладно, але не пізніше 7 днів з моменту набрання рішенням суду в цій справі законної сили, розглянути заяву Татькова про звільнення його у відставку та ухвалити вмотивоване рішення.

Позов було мотивовано тим, що рішенням КАС ВС від 30 листопада 2018 року у справі №9901/350/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року, визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради від 29 вересня 2016 року №1631-VIII, якою Віктора Татькова було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України.

29 липня 2019 року позивач подав до ВРП заяву про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку, однак ВРП не розглянула його заяву в місячний строк, що підтверджується листом ВРП від 16 серпня 2019 року.

Рішення КАС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 липня 2022 року відмовив у задоволенні позову.

Судове рішення мотивовано тим, що оскільки на момент звернення Віктора Татькова до ВРП із заявою про звільнення у відставку на розгляді ВРП знаходилося подання Вищої ради юстиції від 19 січня 2016 року про його звільнення з посади судді з підстави порушення вимог щодо несумісності, то відповідач обґрунтовано та правомірно розглянув у першу чергу саме вказане подання, а не заяву позивача.

Крім того, за висновком суду першої інстанції, оспорювані позивачем дії ВРП щодо нерозгляду його заяви про звільнення у відставку в строк, передбачений частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII, не містять ознак протиправності, позаяк зумовлені наявністю обставин, через які фактично були виконані з порушенням строку, а саме наявністю нерозглянутого (чинного та нереалізованого) подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді за порушення вимог щодо несумісності.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII установлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

За змістом частин третьої і четвертої статті 116 Закону № 1402-VIII заява про відставку подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Аналогічне правило закріплено у пункті 15.8 Регламенту, згідно з яким розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути ВРП зупинено на час розгляду скарги або заяви, але не більше ніж на дев`яносто днів. У разі продовження Дисциплінарною палатою строку розгляду дисциплінарної справи строк зупинення може бути продовжено.

Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. Питання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини шостої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності), ВРП розглядає в порядку розгляду справи про порушення вимог щодо несумісності, визначеному главою 3 розділу II цього Закону. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення (частини перша, друга та шоста статті 56 Закону № 1798-VIII).

Суд першої інстанції установив, що на розгляді ВРП перебувало надіслане ВРУ листом за № 04-29/12-1218 (128849) подання ВРЮ від 19 січня 2016 року № 6/0/12-16 про звільнення  Віктора Татькова з посади судді Вищого господарського суду України з доданими до нього матеріалами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також установив, що 29 липня 2019 року  Татьков через свого представника - адвоката звернувся до ВРП із заявою від 1 липня 2019 року про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

Отже, підстави для вирішення питання про порушення суддею вимог щодо несумісності і, як наслідок, звільнення його з посади судді виникли раніше, ніж позивач виявив бажання звільнитись з посади судді у відставку.

Таким чином, неможливість розгляду відповідачем у місячний строк заяви позивача про звільнення його у відставку спрямована на виконання вимог пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України та статей 55, 56 Закону № 1798-VIII у межах наданих ВРП компетенції та повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що суддя є носієм судової влади в Україні та відповідно до законодавства України наділений особливим статусом, зокрема, незалежністю, недоторканністю та імунітетом судді при здійсненні ним правосуддя. Гарантією незалежності судді є, зокрема, право судді на відставку. При цьому право бути звільненим у відставку не є абсолютним, мають бути дотримані умови для звільнення судді у відставку.

Право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання такої заяви ним не допущено дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав.

Це зумовлено тим, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина п`ята статті 116 Закону № 1402-VIII), та не зберігається таке звання у разі звільнення з інших підстав.

Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Разом з тим протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Вагомими є юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17) (провадження № 11-138заі18), від 06 грудня 2018 року у справі № 800/259/17 (провадження № 11-643сап18) та від 19 лютого 2020 року у справі № 9901/75/19 (провадження № 11-646заі19).

Велика Палата Верховного Суду також враховує, що рішенням ВРП від 3 вересня 2019 року № 2321/0/15-19  Віктора Татькова звільнено з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України.

Рішення відповідача від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 було предметом судового розгляду у справі № 9901/525/19. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року (провадження № 11-1263заі19), відмовив Татькову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування вказаного рішення ВРП.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що за процедурою, чинною до 30 вересня 2016 року, повноваження на звільнення судді, обраного безстроково, належали ВРУ. Але оскільки Постанова ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII була визнана незаконною і скасована, фактично подання ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 залишилося без реалізації.

При цьому ВП ВС погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не притягав позивача до відповідальності повторно (за одне й те ж порушення). Вид відповідальності щодо Віктора Татькова вже обрала ВРЮ своїм рішенням від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15. Відповідач реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано ВРП.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у вказаній постанові від 21 січня 2021 року, рішення ВРП від 3 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 ухвалено повноважним складом цього органу та підписано всіма його членами, які брали участь у його ухваленні, воно достатньо вмотивоване та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.

Суд першої інстанції також установив, що 4 вересня 2019 року член ВРП склав висновок за результатами розгляду заяви Татькова про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку, яким запропоновано залишити без розгляду заяву Віктора Татькова про звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 15.7 Регламенту, оскільки він звільнений із цієї посади на підставі рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19.

ВРП ухвалою від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19 залишила без розгляду заяву про звільнення з посади судді ВГСУ у відставку.

Отже, призначення розгляду питання про звільнення судді Віктора Татькова у відставку поза межами визначеного законом місячного строку для такого розгляду було пов`язане з конкретними обставинами, які цьому передували, що унеможливлювало його своєчасність та здійснення у визначених законом межах.

З огляду на наведене обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана позивачем бездіяльність ВРП щодо нерозгляду його заяви про звільнення у відставку протягом строку, передбаченого частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII, не містить ознак протиправності, позаяк зумовлена наявністю нерозглянутого (чинного та нереалізованого) подання ВРЮ про звільнення позивача з посади за порушення вимог щодо несумісності, яке надійшло на розгляд ВРП раніше, ніж заява Татькова про звільнення його з посади судді у відставку.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час розгляду заяви позивача про звільнення у відставку ВРП не допустила протиправної бездіяльності з огляду на обумовлені причини, відтак діяла в межах визначених законом повноважень.

Отже, ВП ВС апеляційну скаргу  Віктора Татькова залишила без задоволення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.