Верховний Суд визначив, чи є проживання дитини з одним із батьків та існування в іншого заборгованості зі сплати аліментів підставою для збільшення частки в майні

Проживання дитини з одним із батьків та існування в іншого заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для збільшення частки в майні одного з подружжя, однак у разі зростання заборгованості за аліментами сторони не позбавлені можливості в порядку статті 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20.

Обставини справи

15 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника матері дитини у справі за її позовом до батька дитини, треті особи: акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний виконавець виконавчого округу Одеської області, про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності.

Судами встановлено, що з 2005 року позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, мають сина. У грудні 2005 року на підставі договору купівлі-продажу чоловік придбав квартиру, право власності на яку зареєстровано за ним. Заочним рішенням районного суду в листопаді 2018 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з чоловіка на користь жінки аліменти на утримання неповнолітнього сина до досягнення дитиною повноліття. Оскільки відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, позивач вважала, що є підстави для відступу від принципу рівності часток при поділі майна подружжя та визнання за нею права власності на 3/4 частки квартири, а за чоловіком – права власності на 1/4 частку квартири. Заочним рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково.

Визнано за жінкою та чоловіком право власності на 1/2 ідеальну частку квартири за кожним у порядку поділу спільного майна подружжя, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Постановою Верховного Суду рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін з огляду на таке. Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, використовував його на шкоду інтересам сім’ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Суди встановили, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, за спільні кошти, тому зазначене майно, керуючись приписами статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя. Сторони не досягли домовленості про поділ спірної квартири, при цьому позивач просила збільшити її частку у спільному майні подружжя з урахуванням наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.

Ураховуючи викладене, суди дійшли правильних висновків про те, що наявні правові підстави для поділу квартири шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 її частку, що відповідає положенням частини першої статті 70 СК України.

Також колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проживання дитини з матір’ю, існування у батька заборгованості зі сплати аліментів, з огляду на встановлені судами обставини та положення статті 70 СК України, не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.

У разі подальшої несплати відповідачем аліментів, позивач не позбавлена можливості у порядку статті 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.