Знесення самочинно збудованого житлового будинку є крайнім заходом впливу на забудовника – Верховний Суд

Знесення самочинно збудованого об’єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Зверненню до суду з позовом до забудовника про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівництва, здійсненого з порушенням вимог законодавства, передує звернення до суду відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування з вимогами про зобов’язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. На це вказав Верховний Суд у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 359/1365/22.

Обставини справи

Так, Верховний Суд розглянув касаційну скаргу А у справі за позовом А до Б про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення житлового будинку. Суди встановили, що А і Б є власниками суміжних земельних ділянок. На земельній ділянці відповідача розташований житловий будинок. Посилаючись на те, що будинок Б розташований на межі земельної ділянки позивача на відстані менше 1,0 метра, стіна цього будинку перебуває в аварійному стані, будинок збудовано без дозвільної документації на будівництво, А просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання відповідача знести самочинно побудований житловий будинок.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довела істотність порушення Б будівельних норм при будівництві будинку, а також порушення її прав на користування земельною ділянкою. Знесення житлового будинку буде невиправданим втручанням держави у право відповідача на мирне володіння її майном.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та звернув увагу на таке.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункт «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред’явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об’єкта самочинного будівництва. Юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з’ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Знесення самочинно збудованого об’єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об’єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Суди попередніх інстанцій, встановивши порушення відповідачем при будівництві спірної будівлі норм ДБН щодо збереження відстані від стіни будівлі до межі земельної ділянки позивачки, зробили висновки, що таке розташування житлового будинку не перешкоджає А користуватися земельною ділянкою, а саме обробляти її, доглядати за зеленими насадженнями та використовувати земельну ділянку іншим способом за цільовим призначенням.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів та зазначив, що встановлення обставин щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства не є достатньою підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу має передувати виконання пункту 1 частини 7 статті 376 ЦК України.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.