Жінка шляхом забезпечення позову у виді арешту авто намагалася запобігти стягненню боргу з чоловіка – що вирішив Верховний Суд

Забезпечення позову у вигляді арешту автомобіля, на який вже було накладено арешт у порядку примусового виконання судового рішення, не може вважатися належним заходом охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. На це вказав Верховний Суд у постанові 25 грудня 2024 року за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» по справі №522/3061/24 про поділ автомобіля як спільного майна подружжя.

Обставини справи

Жінка звернулася до суду з позовом до чоловіка про поділ майна подружжя. Разом з позовом вона подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль. Заяву мотивовано тим, що існують підстави вважати, що після відкриття провадження у справі автомобіль буде відчужено на користь третіх осіб.

Ухвалою районного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, задоволено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб. Зустрічне забезпечення не застосовано. Судові рішення мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач може у будь-який час відчужити транспортний засіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ АБ «Укргазбанк» подало касаційну скаргу, в якій стверджує, що, задовольняючи заяву позивачки щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, суди попередніх інстанцій порушили права банку як стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа.

Арешт транспортного засобу, що належить боржнику, за своєю суттю направлений виключно на блокування можливості банку задовольнити свої вимоги, що випливають із кредитного договору, за рахунок майна боржника.

Позов подано після призначення торгів з примусової реалізації автомобіля у виконавчому провадженні. Неприпустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи справу, Верховний Суд не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Забезпечення позову – це тимчасове обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Верховний Суд звернув увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.

Фактично позивачка в цій справі вжиттям заходів забезпечення позову мала намір створити перешкоди у процедурі примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, щодо стягнення з чоловіка на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором.

Такий намір позивачки виходить за межі мети забезпечення позову, що полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у разі задоволення заявлених позовних вимог саме в цій справі.

З огляду на наведене застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді арешту автомобіля, на який вже було накладено арешт в порядку примусового виконання судового рішення, не може вважатись належним заходом охорони матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд скасував ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.