Справа агрофірми «Квіти України»: як в Україні започаткували власне ноу-хау щодо використання викривачів

У проєкті «Провокація злочину і викривачі: світові підходи та український досвід» «Ракурс» вже згадував справу агрофірми «Квіти України».

Ця справа цікава тим, як в Україні вигадали власне «ноу-хау» з використання викривача «в інтересах правосуддя». 

Підходи ЄСПЛ щодо ролі викривача є доволі послідовними. Позиція викривача не має бути активною, і якщо злочин не стався би без його участі, це вважається провокацією.

Щодо ролі правоохоронців та їх агентів у скоєнні злочину, Європейський суд з прав людини вказував на потребу визначити, чи розпочалася б реалізація злочину без будь-якої участі з їхнього боку. «Суспільними  інтересами не можна виправдати використання доказів, отриманих шляхом підбурювання до такої діяльності з боку правоохоронців. Якщо дії агентів, які працюють під прикриттям, спонукали людину вчинити злочин, і ніщо не передбачає, що він був би скоєний без цього втручання, то такі дії агентів виходять за межі допустимих і є провокацією», – йдеться у рішенні ЄСПЛ по справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії».

Справа агрофірми «Квіти України» цікава, передусім, задіяними викривачами та їхньою роллю у тому, що відбулося. Нижче наводимо основні тези матеріалу «Ракурсу».

Викривачі, які знаходяться у підпорядкуванні одне одного 

Як зазначає «Ракурс», на відміну від усталених європейських підходів, у цій справі обвинувачення не дає жодної оцінки напрочуд активній поведінці викривачів – екс-міністра інфраструктури Олександра Кубракова та Олександра Доценка. Йдеться не про активну громадянську позицію, а про активну роль щонайменше одного із викривачів, яка, як вказує видання, межує з провокацією злочину, і межа ця виглядає доволі примарною. 

Кубраков на час подій, описуваних у кримінальній справі, обіймав посаду віце-прем’єр-міністра з відновлення – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури. А Доценко був директором Департаменту управління об’єктами державної власності та економічного планування міністерства, тобто, підпорядкованою міністру Кубракову особою. Що вже саме собою робить ситуацію цікавою з точки зору узгодженості та злагодженості їхніх викривальних дій.  

З матеріалів справи і виступів учасників судового процесу випливає, що саме активні дії цих посадовців і спричинили фактичні обставини, які описані в обвинувальному акті.

Як зазначає видання, без їхніх активних та напрочуд продуманих дій не виникла б ситуація пропонування неправомірної вигоди, не було б такого змістовного (нібито за чиїмось планом) документування дій нинішніх обвинувачених у цій справі та, зрештою, не було б цієї справи взагалі. Принаймні, так це виглядає на даний момент. 

Отже, кримінальне провадження було розпочате за повідомленням підлеглого міністра Кубракова – керівника департаменту Мінінфраструктури Олександра Доценка, який  буквально напередодні зустрівся з директором ДП «Укркомунобслуговування» Аллою Сушон з приводу укладених цим ДП договорів з ТОВ «Сітігазсервіс» щодо інвестування будівництва на столичній земельній ділянці.

В ініційованій ним розмові з директором ДП посадовець порушив питання про начебто наявність проблем з підписаними договорами та необхідність спілкування «фактичних власників» нового інвестора з  його міністром «щодо вирішення цих проблем». Розмову Доценко таємно записав на диктофон і вже наступного дня з’явився до НАБУ із заявою про пропонування «фактичними власниками» ТОВ «Сітігазсервіс» (такими він разом із НАБУ згодом визначив підприємця-забудовника Сергія Копистиру) неправомірної вигоди його шефу – віце-прем’єр-міністру з відновлення Олександру Кубракову. 

Примітним є те, що, як з’ясувалося під час судового засідання, у своїй заяві до НАБУ він не вказав ні конкретної особи, яка начебто висловила пропозицію неправомірної вигоди його керівнику, ні предмету такої вигоди.

Тобто, не зазначив ні того, хто пропонує, ні того, в чому полягала пропозиція і, зрештою, навіть ні того, що саме пропонується як неправомірна вигода. Але для НАБУ така невизначеність не стала перешкодою для реагування – Доценка наче чекали у НАБУ, щоб використати його заяву як формальну підставу для  початку кримінального провадження, до якого невідкладно була залучена мало не половина детективів НАБУ.  

Викривач високого рівня 

Отже, Доценко став викривачем, по суті, з «пропонування незрозуміло ким, незрозуміло за що та незрозуміло якої неправомірної вигоди» його керівнику – міністру Кубракову. А ще за день викривачем стає і сам міністр Кубраков.

Це відразу надало справі особливого характеру. Адже вперше в історії України викривачем стає посадова особа такого рівня – член уряду у статусі міністра та віце-прем’єра.

До Кубракова найвищим посадовцем, який неодноразово виступав для НАБУ викривачем, був тодішній голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко, якого згодом викрили у створенні злочинної організації, члени якої, за версією того ж НАБУ, отримали неправомірну вигоду у сумі понад 2 млрд грн. Нині викривач Сенниченко перебуває у міжнародному розшуку. 

Як зазначив «Ракурс», можна провести певну аналогію і у випадку з викривачем у справі «Квіти України».

Так, за повідомленнями ЗМІ, зокрема «Главкому», у лютому 2023 року (за півроку до подання ним заяви до НАБУ про начебто запропоновану йому неправомірну вигоду) НАБУ відкрило кримінальне провадження стосовно віце-прем’єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександра Кубракова. Втім, підозри йому не оголошували. Чому? Про можливі причини таких дій Кубракова «Ракурс» писав у матеріалі «Феномен Кубракова: прозахіний реформатор, антикорупціонер-викривач чи ненадійний член команди?».

А рік тому були оприлюднені результати журналістського розслідування «BIHUS Info» «Зливи з НАБУ: хто «кріт», скріни листувань фігуранта і перевірка поліграфом». 

Розслідування, засноване на витоках інформації з НАБУ, в якому з’ясовується факт неафішованої зустрічі віце-прем’єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександра Кубракова з на той час першим заступником директора НАБУ.

Ця зустріч, про яку журналіст «BIHUS Info» повідомляє як про доконаний факт, відбулася у зв’язку із здійснюваним НАБУ кримінальним провадженням щодо масштабного розкрадання державних коштів під час реалізації програми «Велике будівництва», безпосереднім керівником та куратором якого був Олександр Кубраков. І про цю зустріч вели листування в месенджерах фігуранти скандалу зі «зливом» інформації з НАБУ.  

Як зазначає «Ракурс» з посиланням на журналістське розслідування, «один із учасників цих подій, Георгій Біркадзе, заявив,  що наприкінці 2022 року було зроблено запис, коли «пан Кубраков розподіляв фінансові потоки між підконтрольними своїми юридичними особами. Це записали». Після цього «пан Кубраков прийшов здаватися до НАБУ і вирішив, що буде непогано, якщо його ніхто не буде чіпати. І дали йому куратора НАБУ, детектива на прізвище Рокунь». З твердження Георгія Біркадзе випливає, що НАБУ задокументувало («зробило запис») як «Кубраков розподіляв фінансові потоки між підконтрольними йому юридичними особами», після чого Кубраков, вочевидь, щоб уникнути відповідальності, почав співпрацювати з НАБУ. Куратором цієї співпраці з боку НАБУ було визначено детектива Рокуня. Він, як випливає з матеріалів цієї судової справи, був одним з керівників детективів, що санкціонували початок розслідування за заявою Доценка та керували ним. 

Скажете, просто збіг. Можливо, але надто багато у цій справі подібних збігів, які створюють стійке враження, що Кубраков і Доценко були просто «інструментарієм» у заздалегідь спланованій та за їхньою допомогою реалізованій спецоперації НАБУ».  

«Збіг обставин»

Діставши статус викривача, Доценко звільнився зі свого місця роботи у міністерстві.

При цьому, як зазначає «Ракурс», знову ж таки, певно, за збігом обставин, за два тижні до вручення підозри Сушон та Копистирі, НАБУ і САП повідомили про направлення до суду справи стосовно колишніх посадовців держпідприємства «Украерорух», через дії яких державі завдано 160 млн грн збитків. Їм інкримінували те, що вони, проігнорувавши застереження Мінінфраструктури продовжили здійснювати платежі через проблемний ПАТ «Платинум Банк», не вивели кошти ДП з рахунків цього банку (понад те, перед цим переказали на ці рахунки велику суду коштів). А коли невдовзі банк визнали банкрутом, то держпідприємство втратило свої грошові активи. 

У 2019 році у цій справі НАБУ проводило обшуки у ДП «Украерорух» і тоді Доценко вперше публічно «засвітився» у співпраці з НАБУ.

«Ми повністю співпрацюємо із співробітниками Національного антикорупційного бюро України і готові всіляко сприяти в проведенні необхідних заходів для можливості повернення втрачених коштів із «Платинум Банку», - навела тоді прес-служба слова керівника «Украероруху» Олександра Доценка. 

«Чи фігурував у цій справі Доценко і, якщо так, то у якому статусі, варто достеменно з’ясувати, оскільки це може пролити світло на справжню мотивацію його дій як викривача у справі агрофірми «Квіти України». Адже для такої співпраці має бути дуже переконлива причина», йдеться у матеріалі.

Також, за даними «Ракурс», Доценко порівняно недавно (2011 рік) закінчив академію при президенті РФ. «Чи не могло бути так, що НАБУ вийшло на певний російський слід Доценка (громадянство, нерухомість, зв’язки тощо) і на цій основі стимулювало його до активної співпраці? У нинішній ситуації виключати не можна нічого. Але це вже питання до української контррозвідки» - зазначає видання. 

Викриття чи чітко спланована провокація? 

«Поза будь-якою увагою прокурора залишились і численні порушення вимог КПК України, які свідомо допускались детективами під час здійснення досудового розслідування і завдяки яким створювалась видимість наявності обставин саме так, які вони викладені в обвинувальному акті, а не так, як було фактично. Складається враження, що сторона обвинувачення дуже хотіла приховати одні злочини певних осіб, і тому намагається звинуватити в інших кримінальних правопорушеннях наших підзахисних», – стверджує захист обвинуваченого по справі С. Копистири.

Описана у витягу з ЄРДР фабула кримінального правопорушення не збігається з матеріалами кримінального провадження, що унеможливлює встановлення обставин вчинення «головним підозрюваним» Копистирою інкримінованого йому кримінального правопорушення. 

Наявні фактичні дані не дають уявлення стосовно елементів складу інкримінованих кримінальних правопорушень та свідчать про наявність складу злочину в діях інших осіб. Заява викривача Доценка вносилась до ЄРДР одночасно (в буквальному розумінні цього слова!) з його допитом, а сам допит почався ще до початку розслідування, що за законом неможливо в принципі. У подальшому під час досудового розслідування такий дивовижний збіг прокурорки щоразу пояснювали в суді різними суперечливими версіями. 

Обшуки проводились на підставі ухвал Вищого антикорупційного суду. З відповідних документів вбачається, що саме викривач – директор департаменту Мінінфраструктури О. Доценко за власною ініціативою проводив звичайну робочу зустріч з директором ДП для «обговорення робочих питань». Таємно від неї він записав цю розмову на диктофон для того, щоб уже наступного дня помчати до НАБУ і використати цей запис для подання до заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Це не просто дивно – запросити підлеглу на робочу розмову, наполегливо підштовхувати її до певних дій, таємно фіксуючи бесіду, а, як зазначає видання, протизаконно. 

Втім, поки що суд чомусь не побачив підстав, щоби визнати цей запис очевидно недопустимим доказом.  

Збіг чималої кількості цікавих обставин в сукупності дає підстави для такого припущення. Як зазначає видання, О. Доценко цілеспрямовано вів розмову у руслі подачі заяви до НАБУ про вчинення дій, які особи не вчиняли і, можливо, не мали наміру вчиняти. «Він не тільки підбурював підлеглу до надання правильних відповідей на його, очевидно, вже заготовлені запитання, бо не дарма ж він готувався (чи його готували) записати цю бесіду, але і зізнається, що навіть не читав договір, який в нього вже викликає сумнів. Таке собі «не читав, але засуджую», на новий лад», вказує «Ракурс».

З ухвал Вищого антикорупційного суду про надання дозволу на обшук, складається враження, що  саме викривач О. Доценко у розмові з нині обвинуваченою неодноразово настійливо наголошував на начебто наявності проблем по вказаному договору, оригіналу якого він в очі не бачив. В очі не бачив, але міністру вже доповідав.

Викривач затято і наполегливо «виводив» обвинувачену на міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України О. Кубракова (вторинного «викривача»). Бо саме той, за словами Доценка, уповноважений вирішувати питання по вказаному договору. Зауважимо, що до цього Доценко з нині обвинуваченим Копистирою знайомим не був і сам Копистира відповідної ініціативи не проявляв, бо був переконаний, що договори є абсолютно законними та є соціально важливими – вигідні бізнесу та потрібні державі (зокрема, передбачалось передати у власність держави близько 150 квартир).

В ініційованому Доценком та Кубраковим кримінальному провадженні почалося те, що адвокати підозрюваного підприємця на засіданнях суду з розгляду питань про обрання йому запобіжного заходу, арешту майна тощо називали реалізацією чітко спланованої провокації.

За їхнім твердженням це була активна спільна діяльність НАБУ та викривачів із ініціювання зустрічей спочатку із Сушон, а потім із Копистирою; проведення з ними стимулююче-провокаційних розмов; спеціальне підведення до відповідного вирішення питань. Ясна річ, усе це – з відео- та аудіофіксацією бесід та подальшим вибірковим використанням здобутого матеріалу. 

Нарешті зусилля Кубракова і Доценка з НАБУ дали результати. 21 листопада 2023 року НАБУ повідомило Копистиру про підозру саме за тією фабулою, яку ще 3 серпня визначили викривач Доценко та старший детектив НАБУ Догойда, а 4 серпня підтримав викривач Кубраков.

Викривач О. Кубраков став таким… за ніч. Бо набув цього статусу вже наступного дня після записаної Доценком розмови.

«Повірити в правдоподібність такої блискавичної хронології може тільки той, хто не має жодного уявлення про роботу наших правоохоронних органів. А вражаючий хронометраж перетворення високопосадовців на викривачів заслуговує окремого висвітлення.

А чого ви чекали по справі, де викривачем – сам віце-прем’єр-міністр Кубраков? Хоча щодо обґрунтованості цього його статусу виникає все більше сумнівів. Втім, не поспішатимемо із висновками, адже судовий розгляд триває», підсумовує видання.

За матеріалами видання «Ракурс»

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.